Зареєструватися безкоштовно

Івана 8

Українська Біблія LXX УБТ



1 Ісус пішов на Оливну гору. (Лк 21:37) 2 Та вдосвіта знову прийшов до храму, і весь народ приходив до Нього, і Він, сівши, навчав їх. (Мр 2:13) 3 А книжники[1] й фарисеї[2] привели [до Нього] жінку, схоплену під час перелюбу і, поставивши її посередині, 4 кажуть Йому: Учителю, ця жінка явно була схоплена в перелюбі. 5 У Законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. А Ти що на це скажеш? 6 Це вони говорили, випробовуючи Його, щоб мати підставу звинуватити Його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем по землі, [не звертаючи на них уваги]. (Мт 22:15; Лк 6:7; Ів 6:6) 7 Оскільки вони продовжували запитувати Його, Він підвівся і сказав їм: Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь! (Рим 2:1; Рим 2:22) 8 І знову, схилившись, писав по землі. 9 Вони ж, почувши, [і засоромлені совістю], відходили один за одним, починаючи зі старших [до останніх]; і залишився Сам [Ісус] та жінка, яка стояла посередині. (Мт 22:22) 10 Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лише саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, хто звинувачував тебе]? Ніхто тебе не осудив? 11 Вона відповіла: Ніхто, Господи. А Ісус їй сказав: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши. (Ів 5:14) 



12 Тоді Ісус знову промовляв до них, кажучи: Я — Світло для світу! Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя. (Мт 5:14; Ів 1:4; Ів 1:9; Ів 9:5; Ів 11:10; Ів 12:35; Ів 12:46; флп 2:15; 1Сол 5:5; 1Ів 2:1; 1Ів 2:11) 13 Однак фарисеї Йому сказали: Ти свідчиш про Себе Сам, тож Твоє свідчення не є правдивим. (Ів 5:31) 14 У відповідь Ісус сказав їм: Хоч Я свідчу про Себе, Моє свідчення є правдивим, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я і куди йду. (Ів 8:21; Ів 9:29) 15 Ви по-тілесному судите, — Я ж не суджу нікого. (Ів 3:17; Ів 5:22; Ів 7:24) 16 А якщо Я і суджу, то Мій суд є правдивим, бо Я не один, але з Тим, Хто Мене послав, — з Отцем. (Ів 5:30; Ів 8:29; Ів 16:32) 17 У вашому ж таки Законі написано, що свідчення двох людей є правдивим. (Мт 18:16; Мт 26:60; Євр 6:18; 1Ів 5:7; Об 11:3) 18 Я Сам свідчу про Себе, та свідчить про Мене і Той, Хто Мене послав, — Отець! (Ів 5:32; Ів 5:37) 19 Тоді запитали Його: Де Твій Отець? Ісус відповів: Ні Мене не знаєте, ні Мого Отця; коли б ви Мене знали, то знали б і Мого Отця. (Мт 11:27; Ів 7:28; Ів 8:55; Ів 14:7; Ів 15:21; Ів 16:3) 20 Ці слова Він сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі, і ніхто не схопив Його, бо ще не прийшов Його час. (Мр 12:41; Ів 7:30) 



21 Тоді знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу, і ви будете шукати Мене, і в гріховності своїй помрете. Куди Я іду, туди ви не можете піти! (Ів 7:34; Ів 8:24; Ів 16:9) 22 Тож юдеї міркували між собою, чи Сам Себе Він не вб’є, коли каже: Куди Я іду, туди ви не можете піти? (Ів 7:35) 23 А Він говорив їм: Ви — здолу, Я — звисока; ви від цього світу, Я не від цього світу. (Ів 3:31; Ів 17:16) 24 Тому Я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо коли не повірите, що Я є, то помрете у ваших гріхах. (Ів 8:21; Ів 8:28; Ів 8:58; Ів 13:19) 25 А вони запитали Його: Хто Ти? Сказав їм Ісус: Я — Початок, що й кажу вам. (Ів 1:19) 26 Багато Я маю про вас говорити і судити, але Той, Хто послав Мене, є правдивий, і Я світові те кажу, що від Нього почув. (Ів 3:11; Ів 3:33; Ів 3:34) 27 Вони ж не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця. 28 Тому Ісус їм сказав: Коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що від Себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене [Мій] Отець, — те й говорю. (Ів 1:51; Ів 3:11; Ів 3:14; Ів 5:19; Ів 5:30; Ів 7:17; Ів 7:28; Ів 8:24; Ів 8:42; Ів 14:10) 29 Той, Хто послав Мене, є зі Мною; [Отець] не залишив Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби! (Ів 8:16) 30 Коли Він це говорив, багато хто повірив у Нього. (Ів 7:31) 



31 Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в Нього: Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями (Ів 15:7; Ів 15:14; Дії 11:23; 2Ів 1:9) 32 і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить! (Ів 8:36) 33 Вони відповіли Йому: Ми є потомством Авраама і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же Ти кажеш, що станемо вільними? (Лк 3:8; 1Ів 2:21) 34 Відповів їм Ісус: Знову й знову запевняю вас, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха. (Рим 6:16; Рим 6:20; 2Пет 2:19; 1Ів 3:8) 35 Але невільник не залишається в домі навіки; Син же залишається навіки. (Ів 12:34; Гал 4:30) 36 Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільні. (Ів 8:32; Рим 6:18; Рим 6:22; Рим 8:2; 1Кор 7:23; 2Кор 3:17; Гал 5:1) 37 Знаю, що ви є потомством Авраама, але прагнете Мене вбити, бо Моє слово не вміщається у вас. (Ів 5:18) 38 Я кажу те, що побачив у [Мого] Отця, а ви чините те, що чули від [вашого] батька. (Ів 3:11) 



39 У відповідь вони Йому сказали: Авраам наш батько! Каже їм Ісус: Якби ви були дітьми Авраама, ви чинили б діла Авраамові; (Лк 3:8; Рим 4:12; Гал 3:14) 40 нині ж ви шукаєте вбити Мене — Людину, Котра сказала вам істину, яку почула від Бога. Авраам такого не робив. (Пс 14:2; Ів 3:11; Ів 5:18) 41 Ви робите діла вашого батька! Тоді вони сказали Йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Отця — Бога! 42 Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Отцем, ви полюбили б Мене, бо Я від Бога вийшов і прийшов, — не Сам від Себе прийшов, але Він Мене послав. (Ів 8:28; Ів 14:15; Ів 16:27; 1Ів 5:1) 43 Чому ви не розумієте Моєї мови? Бо ви не можете слухати Моїх слів. (Мт 12:34; Ів 5:44; Ів 6:60; Ів 12:39; Рим 8:7; 1Кор 2:14) 44 Ви від вашого батька — диявола, і ви хочете виконувати бажання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в істині не встояв, бо немає в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди. (Дії 13:10; 1Пет 5:8; 1Ів 3:8; 1Ів 3:10; 1Ів 3:15) 45 А коли Я істину кажу, — ви не вірите Мені. (Лк 22:67; Ів 6:64; Ів 8:40; Гал 4:16) 46 Хто з вас оскаржить Мене за гріх? А якщо Я істину кажу, то чому ви Мені не вірите? (Ів 3:18; Ів 7:18; Ів 18:37; 2Кор 5:21; Євр 4:15; 1Пет 2:22; 1Ів 3:5) 47 Хто від Бога, той слухає Божі слова; ви ж тому й не слухаєте, що ви не від Бога! (1Ів 2:16; 1Ів 3:10; 1Ів 4:3; 1Ів 4:4; 1Ів 4:6; 1Ів 5:19) 48 Відповідаючи на це, юдеї сказали: Хіба не так ми говоримо, що Ти самарієць і біса маєш? (Ів 4:9; Ів 10:20) 49 Ісус відповів: Я біса не маю, але шаную Мого Отця, а ви Мене зневажаєте. 50 Я не шукаю власної слави: є Той, Хто шукає і судить. (Ів 5:45; Ів 7:18; 1Пет 2:23) 



51 Знову й знову запевняю вас, що коли хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік! (Лк 2:26; Ів 5:24; Ів 14:23; Ів 15:20; Ів 17:6; Євр 11:5; 1Ів 2:5; Об 3:8; Об 3:10) 



52 Тоді юдеї сказали Йому: Тепер ми довідалися, що Ти маєш біса. І Авраам помер, і пророки, а Ти кажеш: Коли хто збереже Моє слово, не скуштує смерті ніколи. (Мт 16:28; Ів 10:20; Дії 2:29) 53 Хіба Ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким Ти Себе Самого робиш? (Ів 4:12) 54 Ісус відповів: Якщо Я буду прославляти Себе Самого, то слава Моя — ніщо. Це Мій Отець Мене прославляє, — Той, про Кого ви кажете: Він — наш Бог; (Ів 7:18; Ів 13:32; Ів 16:14; Ів 17:5) 55 ви Його не пізнали, Я ж Його знаю. І якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас — неправдомовцем, але Я Його знаю та зберігаю Його слово. (Ів 8:19) 



56 Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день — і побачив, і зрадів! (Мт 13:17; Лк 17:22; Ів 12:41; Євр 11:13; 1Пет 1:8) 57 На це юдеї Йому сказали: Ти не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама? 58 Та Ісус їм сказав: Знову й знову запевняю вас: Перш ніж був Авраам, — Я є! (Ів 8:24) 59 Тоді схопили каміння, щоб кидати в Нього. Ісус же скрився і вийшов з храму, [пройшовши між ними, і попрямував далі]. (Лк 4:29; Ів 10:31; Ів 10:39; Ів 11:8; Ів 12:36) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Івана 8

Новий Переклад Українською

1 Ісус же пішов на Оливну гору. 



2 Рано-вранці Він знову прийшов у Храм, і всі люди посходилися до Нього. Він сів і почав їх навчати. 3 Книжники та фарисеї привели жінку, яку спіймали під час перелюбу. Її поставили перед народом 4 і сказали Ісусові: ―Учителю, ця жінка була схоплена на перелюбі. 5 Мойсей у Законі звелів нам побивати таких камінням.[1] А Ти що скажеш? 6 Вони запитали це, щоб спіймати Його й мати підставу звинуватити Його. Але Ісус, схилившись додолу, писав пальцем по землі. 7 Оскільки вони продовжували Його запитувати, Він піднявся й сказав: ―Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь! 8 І знов, схилившись, писав по землі. 9 Почувши це, вони почали по одному відходити, починаючи від старших і до останніх. Залишилися тільки Ісус та жінка, яка стояла посередині. 10 Ісус, підвівшись і не побачивши нікого, лише саму жінку, сказав їй: ―Жінко, де ті, хто обвинувачував тебе? Ніхто тебе не осудив? 11 Вона відповіла: ―Ніхто, Господи! Ісус сказав їй: ―І Я не осуджую тебе. Іди й більше не гріши![2] (Ів 7:53) 



12 Ісус знову заговорив із ними: ―Я – світло світу. Хто слідує за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя. 13 Фарисеї сказали Йому: ―Ти свідчиш Сам про Себе, тому Твоє свідчення неправдиве. 14 Ісус відповів: ―Навіть якщо Я свідчу Сам про Себе, Моє свідчення правдиве, тому що Я знаю, звідки Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не знаєте, звідки Я прийшов і куди йду. 15 Ви судите за людськими мірками, Я ж нікого не суджу. 16 А якщо Я й суджу, Мій суд правдивий, тому що Я не Один, зі Мною Отець, Який послав Мене. 17 У вашому Законі написано, що свідчення двох людей – істинне.[3] 18 Я Сам свідчу про Себе, і про Мене свідчить Отець, Який послав Мене. 19 Тоді вони запитали: ―Де ж Твій Отець? Ісус відповів: ―Ви не знаєте ні Мене, ні Мого Отця. Якби ви знали Мене, ви знали б і Мого Отця. 20 Ці слова Він казав, коли навчав у Храмі, біля скарбниці. І ніхто не схопив Його, адже не настав ще Його час. 



21 Ісус сказав їм ще раз: ―Я відхожу, і ви будете шукати Мене, і помрете у своєму гріху. Куди Я йду, ви не зможете прийти. 22 Тоді юдеї почали говорити: ―Чи не вб’є Він Себе, бо каже: «Туди, куди Я йду, ви не можете прийти»? 23 Він казав їм: ―Ви – знизу, а Я – згори. Ви з цього світу, а Я не з цього світу. 24 Тому Я сказав вам, що ви помрете у ваших гріхах. Якщо не повірите, що Я є,[4] то помрете у ваших гріхах. 25 Вони запитали: ―Хто Ти? Ісус відповів їм: ―Той, про Кого від початку казав. 26 Я маю багато про вас сказати й судити, але Той, Хто послав Мене, правдивий, і те, що Я чув від Нього, Я говорю світові. 27 Вони не зрозуміли, що Він говорить їм про Отця. 28 Тоді Ісус сказав їм: ―Коли ви піднімете Сина Людського, то зрозумієте, що Я є і що Я нічого не роблю від Себе, а говорю, як Мене навчив Отець. 29 Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Він не залишає Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби. 30 Коли Він це казав, багато хто повірив у Нього. 



31 Ісус сказав юдеям, які повірили в Нього: ―Якщо ви будете перебувати в Моєму Слові, ви дійсно Мої учні. 32 Ви пізнаєте істину, і істина визволить вас. 33 Вони відповіли Йому: ―Ми нащадки Авраама й ніколи не були нічиїми рабами! Як Ти кажеш: «Звільнить вас»? 34 Ісус сказав: ―Істинно кажу вам: кожен, хто грішить, є рабом гріха. 35 Раб не залишається в домі навіки, а Син залишається навіки. 36 Тому якщо Син звільнить вас, справді будете вільними. 37 Я знаю, що ви нащадки Авраама, але шукаєте, як вбити Мене, бо не приймаєте Мого Слова. 38 Я кажу вам те, що бачив у Мого Отця, а ви робите те, що чули у вашого батька. 39 Вони відповіли: ―Наш батько – Авраам. Ісус сказав: ―Якби ви були дітьми Авраама, то чинили б діла Авраама. 40 А тепер ви хочете вбити Мене, Чоловіка, Котрий сказав вам істину, яку Я почув від Бога. Авраам так не робив. 41 Ви чините діла вашого батька. Вони сказали Йому: ―Ми не народилися від статевої розпусти, у нас один Отець – Бог. 42 Ісус сказав їм: ―Якби Бог був вашим Отцем, ви б любили Мене, бо Я вийшов від Бога й прийшов сюди. Я прийшов не Сам від Себе, а Він послав Мене. 43 Чому ж ви не розумієте того, що Я кажу вам? Бо ви не можете слухати Моїх слів. 44 Ваш батько – диявол, і ви прагнете виконувати його волю. Він від початку був убивцею і в істині не встояв, бо в ньому немає істини. Коли він каже неправду, то говорить від себе, бо він брехун і батько неправди. 45 Але Мені не вірите, тому що Я кажу вам істину. 46 Хто з вас може довести Мій гріх? А якщо Я кажу істину, чому ви не вірите Мені? 47 Хто від Бога, той слухає слова Бога. Ви ж не слухаєте Мене тому, що ви не від Бога. 



48 Юдеї відповіли Йому: ―Чи не правильно ми говоримо, що Ти самарянин і що Ти одержимий? 49 Ісус сказав: ―Я не одержимий, але Я шаную Мого Отця, а ви не шануєте Мене. 50 Я не шукаю Своєї слави. Є Той, Хто шукає її для Мене. Він і судить. 51 Істинно кажу вам: хто підкоряється Моєму Слову, не побачить смерті повік. 52 Тоді юдеї сказали: ―Тепер ми точно знаємо, що Ти одержимий. Авраам помер, і пророки теж, а Ти кажеш: «Хто підкоряється Моєму Слову, не побачить смерті повік». 53 Невже Ти більший від нашого батька Авраама, який помер? І пророки померли. Ким Ти Себе вважаєш? 54 Ісус відповів: ―Якщо Я буду славити Самого Себе, Моя слава нічого не значить. Мене славить Мій Отець, Якого ви називаєте своїм Богом, 55 хоча ви Його не знаєте. Але Я Його знаю, і якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду таким же брехуном, як і ви. Але Я Його знаю та підкоряюся Його Слову. 56 Ваш батько Авраам радів, що побачить Мій день. Він побачив і зрадів. 57 Юдеї сказали Йому: ―Тобі немає й п’ятдесяти років, і Ти бачив Авраама? 58 Ісус відповів: ―Істинно кажу вам: перш ніж був Авраам, Я є! 59 Тоді вони схопили каміння, щоб закидати Його. Але Ісус скрився й вийшов із Храму. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.