Зареєструватися безкоштовно

Івана 4

Українська Біблія LXX УБТ



1 Як тільки Ісус дізнався, що фарисеї почули, що Він збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван, — (Ів 3:22) 2 хоч Сам Ісус не хрестив, а лише Його учні, — (1Кор 1:17) 3 то Він залишив Юдею і знову пішов до Галилеї. (Мт 4:12; Ів 1:43; Ів 2:1; Ів 3:22; Ів 4:43; Ів 4:54; Ів 7:1; Ів 7:9) 



4 Потрібно Йому було перейти через Самарію. (Лк 9:52) 5 Він приходить до самарійського міста, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові. 6 Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години[1]. 7 Приходить жінка із Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені напитися! 8 Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі. (Ів 4:31; Ів 6:5) 9 Тоді жінка-самарійка промовила до Нього: Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити у мене, коли я — жінка-самарійка? Адже юдеї не спілкуються із самарійцями! 10 Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води. (Ів 7:37; Об 21:6) 11 Каже йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звідки маєш живу воду? 12 Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і худоба його? (Мт 12:41; Ів 8:53) 13 У відповідь Ісус сказав їй: Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову, 14 а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. (Ів 6:27; Ів 6:35; Ів 6:53; Ів 7:37) 15 Каже Йому жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати! (Ів 6:34) 16 Говорить їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди. 17 У відповідь жінка сказала Йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка, 18 бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала. 19 Каже жінка Йому: Пане, я бачу, що Ти — Пророк. (Лк 7:39; Ів 1:21) 20 Наші предки поклонялися на цій горі[2], а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися. (Пс 121:1) 21 Ісус промовив до неї: Жінко, вір Мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві. 22 Ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, Кого знаємо, бо спасіння від юдеїв. (Дії 17:23) 23 Але надходить час, — і вже тепер він є, — коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників. (Ів 5:25; Рим 12:1; Рим 13:11; Еф 2:18) 24 Бог є Дух, і хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та істині. (2Кор 3:17) 25 Відказує Йому жінка: Знаю, що прийде Месія, Який називається Христос[3]; коли Він прийде, то сповістить нам усе! (Ів 1:41) 26 Каже їй Ісус: Це Я — Той, Хто говорить з тобою! (Ів 9:37; Ів 10:25) 27 І тоді надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: Чого хочеш? — або: Чому розмовляєш з нею? 28 А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям: 29 Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос? (Ів 4:39) 30 Вони вийшли з міста й пішли до Нього. 31 Тим часом учні просили Його, кажучи: Равві, їж! (Ів 4:8) 32 Та Він сказав їм: Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте. (Ів 6:27) 33 Тоді учні почали перемовлятися між собою: Чи не приніс хто Йому їсти? (Мт 16:7) 34 Каже їм Ісус: Моя пожива — чинити волю Того, Хто послав Мене, та довершити Його справу. (Ів 5:30; Ів 5:36; Ів 6:38; Ів 17:4; Ів 19:28; Ів 19:30; Євр 10:9) 



35 Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які вже дозріли для жнив. (Мт 9:37) 36 Хто жне, той одержує нагороду і збирає врожай для вічного життя, щоб разом раділи ті, хто сіє і хто жне. 37 Адже тут справджується приказка: Один сіє, а інший жне. 38 Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю! 



39 Багато самарійців з того міста повірило в Нього через слова, які засвідчила жінка: Він сказав мені все, що я зробила. (Ів 4:29; Ів 7:31) 40 Ось чому, коли прийшли до Нього самарійці, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні. (Лк 9:52; Дії 10:48; Дії 18:20) 41 Значно більше повірило через Його слово. 42 Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він — справжній Спаситель світу, [Христос]. (1Ів 4:14) 



43 А через два дні Він вийшов звідти [і пішов] до Галилеї, (Ів 4:3) 44 бо Сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани на своїй батьківщині. (Мт 13:57) 45 Отже, коли прийшов у Галилею, галилейці прийняли Його, побачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на святі, оскільки й вони ходили на свято. (Ів 2:13) 



46 Отож, [Ісус] знову прийшов до Кани Галилейської, де перетворив воду у вино. У Капернаумі був якийсь придворний, син котрого нездужав. (Мт 8:5; Лк 7:1; Ів 2:1; Ів 2:9; Ів 2:12) 47 Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галилеї, він пішов до Нього і просив [Його], щоби прийшов і оздоровив його сина, який був при смерті. 48 А Ісус сказав йому: Якщо не побачите ознак і чудес, не повірите! (Ів 2:18; Ів 2:23; Дії 5:12; 1Кор 1:22) 49 Каже Йому придворний: Господи, прийди, поки не померло моє дитя! 50 Говорить йому Ісус: Іди, твій син живе! І повірив чоловік у слова, які сказав йому Ісус, і пішов. 51 Відразу ж, як він входив, його раби зустріли його [і сповістили йому], кажучи, що його син живий. (Мр 7:30) 52 Він же запитав у них про час, коли йому покращало. А йому сказали, що вчора о сьомій годині[4] залишила його гарячка. (Мт 8:15) 53 Тож батько зрозумів, що то була якраз та година, о котрій сказав йому Ісус: Твій син живе! Тож повірив він сам і весь його дім. (Дії 11:14) 54 Це вже було друге чудо, яке вчинив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею. (Ів 2:11; Ів 4:3) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Івана 4

Новий Переклад Українською



1 Коли Ісус дізнався, що фарисеї почули, начебто Він хрестить більше учнів, ніж Іван, – 2 хоча сам Ісус не хрестив, а хрестили Його учні, – 3 то залишив Юдею й знову пішов до Галілеї. 4 Йому треба було пройти через Самарію, 5 і Він прийшов у самарянське місто Сихар, неподалік від землі, яку Яків дав своєму синові Йосифові. 6 Там була криниця Якова, і Ісус, утомившись від дороги, сів відпочити біля криниці. Було десь близько шостої години[1]. 7 Одна жінка з Самарії прийшла по воду. Ісус сказав їй: ―Дай Мені напитися! 8 (Його учні пішли до міста купити їжі.) 9 Жінка-самарянка сказала Йому: ―Як Ти, юдей, просиш пити в мене – жінки-самарянки? (Річ у тім, що юдеї не спілкуються з самарянами.) 10 Ісус відповів їй: ―Якби ти знала про дар Божий і Хто Той, Що каже тобі: «Дай Мені напитися!», ти б сама просила в Нього, і Він дав би тобі живої води. 11 Жінка сказала: ―Господи, Ти навіть відра не маєш, а криниця глибока, звідки ж у Тебе жива вода? 12 Невже Ти більший від нашого батька Якова, який дав нам криницю і сам із неї пив, а також його сини та його стада? 13 Ісус відповів: ―Кожен, хто п’є цю воду, знову захоче пити. 14 Але той, хто п’є воду, яку Я йому дам, повік не відчуватиме спраги. Вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. 15 Жінка сказала Йому: ―Господи, дай мені такої води, щоб я більше не хотіла пити й не приходила сюди черпати. 16 Він сказав їй: ―Іди, поклич свого чоловіка та приходь сюди. 17 Вона відповіла: ―У мене немає чоловіка. Ісус сказав: ―Ти добре відповіла, що не маєш чоловіка. 18 Адже в тебе було п’ять чоловіків, і той, з ким ти зараз живеш, тобі не чоловік. Тут ти сказала правду. 19 Жінка сказала Йому: ―Господи, я бачу, що Ти пророк. 20 Наші батьки поклонялися на цій горі, а ви, юдеї, кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно Йому поклонятися. 21 Ісус відповів: ―Повір Мені, жінко, прийде час, коли не будете поклонятися Отцеві ні на цій горі, ні в Єрусалимі. 22 Ви, самаряни, поклоняєтесь тому, чого не знаєте, ми ж знаємо, Кому поклоняємося, бо спасіння – від юдеїв. 23 Але прийде час, і вже прийшов, коли справжні поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо таких поклонників шукає Собі Отець. 24 Бог є Дух, і хто поклоняється Йому, той повинен поклонятися в Дусі та істині. 25 Жінка сказала Йому: ―Я знаю, що має прийти Месія, Якого називають Христос. Коли Він прийде, Він нам усе пояснить. 26 Ісус сказав їй: ―Це Я, Той, Хто говорить із тобою. 



27 У той час повернулися Його учні й дивувалися, що Він говорить із жінкою. Однак ніхто не запитав: «Чого хочеш?» або: «Чому розмовляєш із нею?» 28 Тоді жінка залишила своє відро, повернулася до міста та сказала людям: 29 «Ходіть та побачите Чоловіка, Який сказав мені все, що я зробила! Чи Він часом не Христос?» 30 Тоді люди вийшли з міста та прийшли до Ісуса. 31 У цей час Його учні просили Його: ―Равві, поїж! 32 Але Він сказав їм: ―Я маю їсти іншу їжу, про яку ви не знаєте. 33 Тоді учні почали говорити один до одного: «Чи не приніс Йому хтось їсти?» 34 Ісус сказав їм: ―Моя їжа в тому, щоб чинити волю Того, Хто надіслав Мене, і звершити Його справу. 35 Хіба ви не говорите: «Ще чотири місяці, і будуть жнива?» Отже, Я кажу вам: підійміть ваші очі й подивіться на поля, бо вони вже білі, готові для жнив. 36 Жнець отримує свою винагороду. Він збирає врожай для вічного життя, щоб раділи разом – той, хто сіє, і той, хто жне. 37 У цьому справджується слово: один сіє, а інший жне. 38 Я надіслав вас жати не те, над чим ви трудилися. Інші трудилися, а ви їхню працю пожинаєте. 



39 Багато самарян із того міста увірувало в Ісуса через слова, засвідчені жінкою: «Він сказав мені все, що я зробила». 40 Коли самаряни прийшли до Нього, то просили Його залишитися з ними, і Він залишався там два дні. 41 І ще більше увірувало через Його Слово. 42 Вони казали жінці: «Ми вже віримо не через твої слова, а тому що ми самі чули й знаємо, що Він дійсно Спаситель світу». 



43 Через два дні Він вирушив звідти до Галілеї. 44 Адже Ісус Сам свідчив, що пророк на своїй батьківщині пошани не має. 45 Проте коли Він прибув до Галілеї, галілеяни прийняли Його гостинно, тому що вони були в Єрусалимі на святі Пасхи та бачили все, що Він там зробив. 46 Ісус знов прийшов у Кану Галілейську, де перетворив воду у вино. На той час у Капернаумі син одного придворного був хворий. 47 Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галілеї, він прийшов до Нього й благав, щоб Він прийшов зцілити його сина, який був при смерті. 48 Ісус сказав йому: ―Якщо ви не побачите ознак та чудес, ніколи не повірите! 49 Придворний відповів Йому: ―Господи, прийди, доки мій син не помер. 50 Ісус відповів йому: ―Іди, твій син буде жити. Чоловік повірив тому, що сказав Ісус, та пішов. 51 Коли він був іще в дорозі, раби зустріли його й сказали, що його син живий. 52 Він запитав, о котрій годині йому стало краще, і вони сказали: «Вчора о сьомій[2] годині гарячка залишила його». 53 Батько зрозумів, що це сталося тоді, коли Ісус сказав: «Твій син буде жити». І повірив він та увесь його дім. 54 Це було друге знамення, яке зробив Ісус після того, як повернувся з Юдеї в Галілею. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.