Зареєструватися безкоштовно

Івана 18

Українська Біблія LXX УБТ



1 Сказавши це, Ісус зі Своїми учнями перейшов на другий бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та Його учні. (Мт 26:30; Мт 26:36; Мр 14:26; Мр 14:32; Лк 22:39; Ів 14:31) 2 Знав же це місце і Юда, який зрадив Його, бо часто Ісус збирався там зі Своїми учнями. (Лк 21:37; Ів 6:64) 3 Юда, взявши загін і слуг первосвящеників та фарисеїв, прийшов туди зі смолоскипами, ліхтарями та зброєю. (Мт 26:47; Мр 14:43; Лк 22:47) 4 Ісус, знаючи все, що Його очікує, вийшов і запитав їх: Кого шукаєте? (Ів 13:1; Ів 13:3; Ів 19:28) 5 Йому відповіли: Ісуса Назарянина! Каже їм: Це Я! Стояв з ними і Юда, зрадник Його. (Ів 6:64; Ів 19:19) 6 Коли ж Він сказав їм: Це Я! — вони подалися назад і попадали на землю. 7 Він знову запитав їх: Кого шукаєте? Вони ж знов: Ісуса Назарянина. (Ів 19:19) 8 Ісус відповів: Я ж сказав вам, що це Я. Тож якщо Мене шукаєте, то відпустіть цих, хай ідуть. 9 Щоби сповнилося те слово, яке Він сказав: З тих, кого Ти дав Мені, Я не втратив жодного з них. (Ів 6:39) 10 Тоді Симон-Петро, маючи меча, витягнув його, вдарив раба первосвященика й відтяв йому праве вухо; ім’я того раба — Малх. 11 Та Ісус сказав Петрові: Сховай меча в піхви. Невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець? (Мт 26:39) 



12 Тоді воїни, тисяцький і юдейські прибічники схопили Ісуса і зв’язали Його. 13 Повели спочатку до Анни, тестя Каяфи, який був того року первосвящеником. (Мт 26:3; Мт 26:57; Мр 14:53; Лк 22:54; Ів 18:24) 14 Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одній людині вмерти за народ. (Ів 11:49) 



15 За Ісусом ішов Симон-Петро та ще один учень. Первосвященик знав цього учня, тож він і ввійшов з Ісусом до подвір’я первосвященика. (Ів 20:2) 16 А Петро стояв біля воріт ззовні. Вийшов учень, який був знайомий первосвященикові, сказав придверниці й провів Петра. 17 Служниця, яка при дверях, каже Петрові: А ти часом не з учнів Цього Чоловіка? Той відповів: Ні! 18 Стояли тут раби й слуги, які запалили вогонь, оскільки було холодно, і грілися. Петро також стояв з ними й грівся. (Ів 18:25; Ів 21:9) 



19 А первосвященик запитав Ісуса про Його учнів, про Його вчення. 20 Ісус відповів йому: Я говорив світові відкрито. Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де сходяться всі юдеї, і таємно не говорив нічого. (Лк 19:47; Ів 5:14; Ів 6:27; Ів 7:14; Ів 7:37; Ів 10:22; Ів 16:25; Дії 26:26) 21 Чому ти Мене питаєш? Запитай тих, які слухали, що Я говорив їм. Ось вони знають, що Я говорив. 22 Коли Він це сказав, то один з присутніх слуг ударив Ісуса в обличчя, промовивши: Оце так Ти відповідаєш первосвященикові? (Ів 19:3) 23 Ісус йому відповів: Якщо Я зле сказав, то доведи, що зле! Якщо ж добре, то чому Мене б’єш? (Ів 8:46) 24 Тоді Анна послав Його зв’язаним до первосвященика Каяфи. (Мт 26:3; Ів 18:13) 



25 А Симон-Петро стояв і грівся. І тут запитали його: А ти не з Його учнів? Він заперечив і сказав: Ні! (Мт 26:69; Мр 14:66; Лк 22:56; Ів 18:18) 26 Один із рабів первосвященика, родич того, якому Петро відтяв вухо, каже: Чи не тебе я бачив з Ним у саду? 27 Тоді знову Петро відрікся. І враз заспівав півень. (Ів 13:38) 



28 А Ісуса повели від Каяфи в преторій[1]. Був уже ранок, тому вони не ввійшли до преторію, щоб не опоганитися, але щоб могли їсти пасху. (Мт 27:2; Мр 15:1; Лк 23:1; Ів 19:14) 29 Пилат вийшов до них надвір і каже: Яке обвинувачення висуваєте проти Цього Чоловіка? (Мт 27:11; Мр 15:2; Лк 23:2) 30 Вони йому у відповідь сказали: Якби Він не був злочинцем, ми не видали б Його тобі. 31 Тоді Пилат їм сказав: Візьміть Його і судіть Його за вашим Законом. Сказали йому юдеї: Нам не можна нікого страчувати, — (Ів 19:6; Дії 18:15) 32 щоби сповнилися Ісусові слова, які Він сказав, зазначаючи, якою смертю мав померти. (Ів 3:14; Ів 21:19) 33 Тоді Пилат знову ввійшов у преторій, покликав Ісуса і запитав Його: Чи Ти Цар юдеїв? (Ів 12:13) 34 Ісус [йому] відповів: Чи ти це від себе говориш, чи інші тобі сказали про Мене? 35 Пилат відповів: Хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені. Що Ти зробив? 36 Ісус відповів: Царство Моє не від цього світу; якби Моє царство було від цього світу, Мої прибічники подбали би, щоб Мене не видали юдеям. Нині ж Моє царство не звідси. (Мт 26:53; Ів 3:3; Ів 3:5; Ів 8:23) 37 Тоді Пилат Його запитав: То Ти Цар? Ісус відповів: Ти сам кажеш, що [Я] Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоби свідчити про істину. Кожний, хто від істини, слухає Мій голос. (Ів 5:33; Ів 8:40; Ів 8:45; Ів 8:47; Ів 10:3; Ів 11:27; Ів 12:13; Ів 16:7; 1Ів 2:21; 1Ів 3:19) 38 Каже Йому Пилат: А що таке істина? І сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і заявив їм: Жодної вини я в Ньому не знаходжу. 39 Та є у вас звичай, щоб я вам відпускав одного на Пасху. Чи хочете, щоб я вам відпустив Царя юдеїв? (Мт 27:15; Мр 15:6; Лк 23:17; Ів 12:13) 40 Тоді вони знову закричали, вигукуючи: Не Його, а Варавву! Варавва ж був розбійником. (Дії 3:14) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Івана 18

Новий Переклад Українською



1 Сказавши це, Ісус зі Своїми учнями пішов на другий бік потоку Кедрон, де був сад, куди увійшов Він та Його учні. 2 Юда, який Його зрадив, також знав це місце, бо Ісус часто збирався там зі Своїми учнями. 3 Тоді Юда, узявши когорту[1] воїнів і слуг первосвященників та фарисеїв, прийшов туди з ліхтарями, факелами та зброєю. 4 Ісус, знаючи все, що має з Ним статися, вийшов та запитав: ―Кого шукаєте? 5 Вони відповіли: ―Ісуса з Назарета. Тоді Він сказав: ―Це Я.[2] Юда, котрий Його зрадив, також стояв із ними. (Ів 18:6) 6 Коли Він сказав їм: «Це Я», вони відступили назад і впали на землю. 7 Він знов запитав їх: ―Кого ви шукаєте? Вони сказали: ―Ісуса з Назарета. 8 Ісус відповів: ―Я ж вам сказав, що це Я. Тож якщо шукаєте Мене, відпустіть цих людей, нехай ідуть. 9 Ісус сказав це, щоб збулося Слово, яке Він сказав раніше: «Я не загубив жодного з тих, кого Ти Мені дав».[3] (Ів 6:39; Ів 17:2) 10 Тоді Симон Петро, маючи меч, вихопив його, ударив раба первосвященника й відрубав йому праве вухо. Ім’я того раба було Малх. 11 Ісус сказав Петрові: ―Поклади меча на його місце! Хіба Я не маю пити чашу, яку дав Мені Отець? 



12 Тоді воїни, сотник та юдейські слуги заарештували Ісуса. Вони зв’язали Його 13 та привели спочатку до Анни, бо він був тестем Каяфи, який був первосвященником того року.[4] 14 Це був той Каяфа, який порадив юдеям, що краще, коли один Чоловік помре за народ.[5] (Ів 11:49) 



15 Симон Петро й ще один учень пішли за Ісусом. Той учень був добре знайомий первосвященникові, тож він зайшов з Ісусом у двір первосвященника, 16 а Петро залишився стояти біля воріт ззовні. Тоді учень, який був знайомий первосвященникові, повернувся, поговорив із воротаркою й провів Петра. 17 Служниця, яка була воротаркою, запитала Петра: ―Ти часом не один з учнів Цього Чоловіка? Він відповів: ―Ні! 18 Було холодно, і слуги та раби, розпаливши вогонь, стояли біля нього, щоб зігрітися. Петро також стояв із ними, гріючись. 



19 Тим часом первосвященник запитав Ісуса про Його учнів та Його вчення. 20 Ісус відповів: ―Я прямо говорив світові. Завжди навчав у синагогах і в Храмі, де збираються всі юдеї. Я нічого не казав таємно. 21 Чому Мене питаєш? Запитай тих, хто Мене слухав. Ось вони знають, що Я казав. 22 Коли Ісус сказав це, один зі слуг, що стояв поблизу, вдарив Ісуса в обличчя, кажучи: ―Це так Ти відповідаєш первосвященникові? 23 Ісус відповів: ―Якщо Я сказав щось погане, засвідчи, що погане. Але якщо Я говорив правду, то чому ти Мене б’єш? 24 Тоді Анна послав Його зв’язаного до первосвященника Каяфи. 



25 Тим часом Симон Петро стояв, гріючись біля вогнища. Тож запитали його: ―Хіба ти не один з Його учнів? Він заперечив кажучи: ―Ні! 26 Один із рабів первосвященника, родич того чоловіка, якому Петро відтяв вухо, сказав: ―Хіба не тебе я бачив із Ним у саду? 27 Петро знову заперечив це. І одразу заспівав півень. 



28 Тоді повели Ісуса від Каяфи до преторії. Уже був ранок, і вони не увійшли до преторії, щоб не осквернитися, бо мали їсти пасху. 29 Тож Пилат вийшов до них і запитав: ―Які звинувачення ви висуваєте проти Цього Чоловіка? 30 Вони відповіли Йому: ―Якби Він не був злочинцем, ми б не привели Його до тебе. 31 Пилат сказав їм: ―Візьміть Його та судіть за вашим Законом. Юдеї відповіли йому: ―Нам не дозволено нікого засуджувати на смерть. 32 Це сталося, щоб здійснилися слова Ісуса, через які Він показав, якою смертю має померти. 33 Тоді Пилат знову зайшов у преторію, покликав Ісуса й сказав Йому: ―Ти Цар юдеїв? 34 Ісус відповів: ―Ти від себе кажеш це чи інші сказали тобі про Мене? 35 Пилат відповів: ―Хіба я юдей? Це Твій народ і первосвященники видали мені Тебе. Що Ти зробив? 36 Ісус відповів: ―Моє Царство не від цього світу. Якби Моє Царство було від цього світу, Мої слуги боролися б, щоб Я не був виданий юдеям. Але тепер Моє Царство не звідси. 37 Тоді Пилат запитав Його: ―Отже, Ти Цар? Ісус відповів: ―Ти кажеш, що Я Цар. Я для того народився й прийшов у світ, щоб свідчити про істину. Кожен, хто від істини, слухає Мій голос. 38 Тоді Пилат запитав: ―Що таке істина? І, сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і сказав їм: ―Я не знаходжу ніякої провини в Ньому. 39 Але у вас є звичай: на Пасху я звільняю одного з в’язнів. Ви хочете, щоб я відпустив вам Царя юдеїв? 40 Вони знов закричали кажучи: ―Ні, не Його, а Варавву! Варавва ж був бунтівником[6]. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.