Єзекіїла 21 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 І до мене було Господнє слово, що промовляло: 2 Людський сину, скріпи своє обличчя проти Теману і поглянь на Даром, і пророкуй проти лісу володаря Наґева, 3 і скажеш лісові Наґева: Послухай Господнє слово: Так говорить Господь, Господь! Ось Я в тобі запалюю вогонь, і він у тобі пожере всяке зелене дерево і всяке сухе дерево, полум’я, що загорілося, не погасне, і в ньому буде спалене всяке обличчя від сходу аж до півночі. 4 І всяке тіло пізнає, що Я, Господь, його спалив, — не погасне. 5 І я сказав: Зовсім ні, Господи, Господи! Ці кажуть до мене: Хіба це, що сказане, не притча? 6 І до мене було Господнє слово, що промовляє: 7 Через це пророкуй, людський сину, і скріпи своє обличчя проти Єрусалима, і поглянь на їхні святощі, і пророкуватимеш проти землі Ізраїля, 8 і скажеш землі Ізраїля: Ось Я проти тебе і оголю Мій меч з його піхви, і вигублю з-поміж тебе неправедного та беззаконного. 9 Тому що вигублю з-поміж тебе неправедного та беззаконного, так вийде Мій меч зі своєї піхви проти всякого тіла від сходу аж до півночі. 10 І всяке тіло пізнає, що Я, Господь, витягнув Мій меч з його піхви, — він більше не повернеться. 11 А ти, людський сину, зітхай у розбитті твоїх стегон і в болях застогнеш перед їхніми очима. 12 І буде, коли скажуть тобі: Чому ти стогнеш? То ти скажеш: За вістку, бо приходить, і всяке серце буде зранене, і всі руки ослабнуть, і зімліє всяке тіло та всякий дух, і всі опоганені частини будуть мокрими. Ось приходить і буде! — говорить Господь. 13 І до мене було Господнє слово, що промовляло: 14 Людський сину, пророкуй і скажеш: Так говорить Господь. Скажи: Мечу, мечу, гострися і запалай гнівом, 15 тому що різатимеш різаниною! Гострися, тому що будеш вилискувати, будь готовим стримати свободу! Рубай, зневажай, відкинь усяке дерево! 16 І Він дав його готовим тримати його рукою. Вигострений меч, готовий, щоб дати його в руку того, хто вбиває. 17 Закричи і заголоси, людський сину, бо він — проти мого народу, він — на всіх старійшин Ізраїля. Вони переселяться під меч, він проти Мого народу! Через це плескай твоїми руками. 18 Бо присуджено, і що, коли й відкинуто плем’я? Не буде, — говорить Господь, Господь! 19 І ти, людський сину, пророкуй і плескай долонею в долоню, і подвій меч. Третій меч побитих — це великий меч побитих, і їх охопить жах, 20 щоби було розбите серце і помножилися немічні біля кожної брами. Вони були видані на різанину меча, він був добрий до різанини, він був добрий до виблискування. 21 Проходи, гострися справа і зліва, куди лиш піднімається твоє лезо! 22 І Я заплещу Моєю рукою до Моєї руки, і опущу Мій гнів. Я, Господь, сказав! 23 І до мене було Господнє слово, що промовляло: 24 І ти, людський сину, визнач собі дві дороги, щоб увійшов меч царя Вавилону. З однієї країни обидва вийдуть, і рука на початку дороги міста. 25 На початку дороги поставиш, щоб увійшов меч проти Раввата, синів Аммона, і на Юдею, та на Єрусалим посеред нього. 26 Тому що цар Вавилону стане на початку дороги, на початку двох доріг, щоб ворожити чарами, щоби палиця закипіла, і запитати в різьблених, і досліджувати печінку в себе справа. 27 Було чарування проти Єрусалима, щоб кинути огорожу, щоб відкрити уста з криком, підняти голос з криком, кинути огорожу проти його брам, і кинути земляний вал, і збудувати машини для метання. 28 І він для них як той, що чаклує марнотами перед ними, і він, як той, що згадував неправедності, аби бути захопленими. 29 Через це так говорить Господь: Тому що ви згадали ваші неправедності, коли відкривали ваші неправедності, щоб явними були ваші гріхи в усіх ваших безбожностях і у ваших починах, тому що ви згадали, цими будете зловлені. 30 І ти, огидний беззаконний старійшино Ізраїля, день якого приходить, кінець у час неправедності, 31 так говорить Господь: Скинь митру і відклади вінець. Вона такою не буде. Ти впокорив високого, і ти підняв упокореного. 32 Неправедність, неправедність, її поставлю, і вона такою не буде, доки не прийде той, кому належить, і йому передам. 33 І ти, людський сину, пророкуй і скажеш: Так говорить Господь до синів Аммона і до їхньої погорди, і скажеш: Мечу, мечу, витягнений на різанину і витягнений на вигублення, встань, щоб ти вилискував 34 у твоєму марному видінні та у твоєму оманливому чаклуванні, щоб видати тебе на шиї побитих беззаконних, день яких прийшов, їхній кінець у час неправедності. 35 Повернися, не спочинь на цьому місці, на якому ти є. І у твоїй власній землі Я тебе судитиму 36 і виллю на тебе Мій гнів, у вогні Мого гніву подую на тебе і видам тебе в руки людей-варварів, що роблять знищення. 37 Для вогню будеш поживою, твоя кров буде посеред землі. Не буде твоєї пам’яті, тому що Я, Господь, сказав.