1Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, згідно з обітницею життя, що в Христі Ісусі.2Тимофієві, моїй улюбленій дитині. Благодать, милосердя і мир від Бога Отця та Христа Ісуса, нашого Господа!
Подяка
3Я вдячний Богові, Якому служу з діда-прадіда з чистим сумлінням, що постійно, вдень і вночі, пам’ятаю тебе у своїх молитвах.4Пригадуючи твої сльози, я прагну побачити тебе, щоб сповнитись радістю.5Я згадую твою нелицемірну віру, яка була спочатку у твоєї бабусі Лоїди й матері Євникії і яку, впевнений, маєш і ти.
Ревність у проголошенні Доброї Звістки
6Із цієї причини я нагадую тобі, щоб ти розпалював полум’я Божого дару, який є в тобі через покладання моїх рук.7Адже Бог дав нам не духа боягузтва, а духа сили, любові та самовладання.8Тому не соромся свідчення нашого Господа й мене, Його в’язня, а страждай разом зі мною за Добру Звістку з допомогою Божої сили.9Він спас нас і покликав нас святим покликанням не завдяки нашим ділам, а завдяки Своєму наміру[1] та благодаті, яку дав нам у Христі Ісусі до початку часів[2].10Тепер же вона відкрилася через з’явлення нашого Спасителя, Христа Ісуса, Який знищив смерть і освітив[3] життя та безсмертя Доброю Звісткою,11для якої я був призначений проповідником, апостолом і вчителем язичників[4].12Саме тому я й страждаю зараз, але не соромлюся, бо знаю, у Кого повірив, і я впевнений, що Він спроможний зберегти те, що я Йому довірив, до того Дня[5].13Тримайся того зразка здорового вчення, яке ти від мене почув, у вірі та любові, що в Христі Ісусі.14Оберігай те добре вчення, що довірене тобі за допомогою Святого Духа, Який перебуває в нас.15Ти знаєш, що всі, хто з Азії, відвернулися від мене, включно з Фіґелом та Гермоґеном.16Нехай Господь змилується над домом Онисифора, адже він часто мене підбадьорював і не соромився моїх кайданів.17Навпаки, коли він прибув у Рим, то наполегливо шукав мене й знайшов.18Нехай дасть Бог, щоб він знайшов милість перед Господом у той День. А про те, як багато він служив в Ефесі, ти дуже добре знаєш.