1Я вирішив собі не приходити до вас знову зі скорботою.2Адже якщо я вас засмучую, то хто тоді мене звеселить, як не той, кого я засмутив?3Я написав вам так, щоб, прийшовши, не засмутитися через тих, за кого мав би радіти, адже я впевнений щодо всіх вас, що моя радість – це й ваша радість також.4Бо я написав вам із великою скорботою, болем у серці та слізьми на очах не для того, щоб ви засмучувались, але щоб пізнали мою надмірну любов до вас.
Прощення тих, хто засмучує
5Якщо ж хтось і засмутив, то засмутив не мене, а певною мірою, щоб не перебільшити, усіх вас.6Йому достатньо того покарання, яке він отримав від більшості.7Тож краще вам його пробачити та підбадьорити, щоб його не охопив смуток.8Тому я закликаю вас виявити до нього любов.9Бо я написав вам ще й для того, щоб пізнати вашу стійкість, чи ви слухняні в усьому.10Кого пробачаєте ви, того пробачаю і я. Бо те, що я простив, якщо й простив щось, то заради вас перед Христом,11щоб не дозволити сатані нас перехитрити, адже ми розуміємо його задуми.
Служителі Нового Завіту
12Коли я прибув до Троади заради Доброї Звістки Христа і мені були відкриті двері Господом,13то я не мав спокою в дусі, бо не знайшов там Тита, свого брата. Тож, попрощавшись із ними, я пішов до Македонії.14Але подяка Богові, Який завжди робить нас переможцями в Христі й повсюди розповсюджує через нас пахощі Свого пізнання.15Адже ми для Бога – Христові пахощі між спасенними та тими, що гинуть.16Для одних ми запах смерті, а для інших – запах життя. І хто на це здатний?17Бо ми, на відміну від багатьох, не наживаємося на Слові Божому, але говоримо щиро – як від Бога, перед Богом, у Христі.