1Отже, відкиньте всяке зло, усяке лукавство, лицемірство, заздрощі й усякі наклепи.2Як новонароджені немовлята, прагніть чистого духовного молока, щоб через нього ви зросли в спасінні,3якщо ви дійсно пізнали, що Господь добрий.
Живий камінь і обраний народ
4Підходьте до Нього, живого Каменя, відкинутого людьми, але обраного та дорогоцінного перед Богом.5І ви, як живе каміння, будуйте з себе духовний дім, щоб бути святим священством і через Ісуса Христа приносити духовні жертви, приємні Богові.6Бо в Писанні сказано: «Ось Я кладу на Сіоні наріжний Камінь, обраний і коштовний. І хто вірить у Нього, ніколи не буде осоромлений»[1].7Отже, для вас Він дорогоцінний, бо ви вірите, а для тих, хто не вірить, «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним Каменем»[2] (Пс 117:22)8і«Каменем спотикання і Скелею падіння».[3] Вони спотикаються, бо не вірять Слову. Саме для цього вони й призначені.9Але ви – рід обраний, царське священство, святий народ, люди, які належать Богові, щоб звіщати величні діла Того, Хто покликав вас із темряви до Свого дивовижного світла.10Колись ви не були народом, але тепер ви Божий народ. Колись ви не були помилувані, але тепер помилувані.
Живіть як Божі раби
11Любі, закликаю вас як чужинців і мандрівників, стримуватися від плотських лихих бажань, які воюють проти душі.12Поводьтеся добре серед язичників, щоб ті, хто обмовляє вас, як злочинців, побачивши ваші добрі діла, прославили Бога в День приходу.13Підкоряйтеся всякій людській владі заради Господа – чи цареві, як володарю,14чи намісникам, як посланим від Нього, щоб карати злочинців та хвалити тих, хто робить добро.15Бо така Божа воля, щоб, роблячи добро, ви приборкували неуцтво нерозумних людей.16Живіть як вільні люди, не як ті, що використовують свободу для прикриття зла, але як раби Бога.17Шануйте всіх, любіть братерство, бійтеся Бога, шануйте царя.
Приклад Христових страждань
18Слуги, у повному страху підкоряйтеся не лише добрим і лагідним володарям, але й нечесним.19Тому що це достойне похвали, коли хтось через своє сумління перед Богом зносить скорботи, страждаючи несправедливо.20Адже яка честь терпіти, коли вас б’ють за провини? Коли ж ви терпите й страждаєте, роблячи добро, – це благодать перед Богом.21До цього ви були покликані, бо і Христос страждав за вас, залишивши вам приклад, щоб ви йшли Його слідами.22«Він не вчинив гріха, і в Його устах не було знайдено підступу».[4]23Коли Його ображали, Він не ображав; страждаючи, Він не погрожував, але передав Себе Тому, Хто судить справедливо.24«Він у Своєму тілі підняв наші гріхи» на хрест,[5] щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності; «Його ранами ви зцілені».25Адже ви були як заблудлі вівці,[6] але тепер повернулися[7] до Пастиря й Єпископа ваших душ.