1А тепер щодо того, що принесено в жертву ідолам: ми знаємо, що«всі маємо знання». Проте знання робить гордим, а любов збудовує.2Якщо хтось думає, що він щось знає, то він нічого не знає так, як належить знати.3А якщо хтось любить Бога, той був пізнаний Ним.4Отже, стосовно їжі, принесеної в жертву ідолам, ми знаємо, що«у світі ідол – це ніщо» і що«немає іншого Бога, крім Єдиного».5І навіть якщо є на землі чи в небі так звані«боги», адже існує багато«богів» і багато«володарів»,6то для нас є лише один Бог – Отець, з Якого все походить і для Якого існуємо ми, і лише один Володар[1] – Ісус Христос, через Якого все й через Якого ми.7Але не в усіх є це знання. Деякі, призвичаївшись до ідолів, ще й досі їдять так, наче споживають ідольські жертви, а їхнє сумління, будучи слабким, опоганюється.8Однак не їжа приведе нас до Бога. Ми не стаємо гіршими, якщо не їмо, і не стаємо кращими, якщо їмо.[2]9Але будьте уважними, щоб якимось чином ваше право не стало каменем спотикання для слабких.10Адже якщо хтось побачив, що ти, маючи пізнання, споживаєш їжу в ідольському храмі, хіба його слабке сумління не заохотить їсти те, що принесене ідолам?11Отже, через твоє знання загине слабкий брат, за якого помер Христос.12Коли грішите таким чином проти братів і вражаєте їхнє слабке сумління, то грішите проти Христа.13Тому якщо їжа змушує мого брата спіткнутися, то повік не їстиму м’яса, щоб не змушувати мого брата спіткнутися.