1Молитва Мойсея, чоловіка Божого.2Владико, Ти був пристановищем нашим з роду в рід.3Перш ніж народилися гори й Ти утворив землю і всесвіт, від віку й до віку Ти – Бог.4Ти повертаєш людину назад у порох і кажеш: «Поверніться назад, сини людські!»5Адже тисяча років в очах Твоїх, немов день вчорашній, що минає, як сторожа вночі.6Потоком Ти несеш людей, немов сон минули вони; як трава, що вранці сходить, вранці цвіте й рясніє, а ввечері в’яне й засихає.7Ми щезаємо у гніві Твоєму, і через лють Твою ми збентежені.8Ти поклав наші беззаконня перед Собою, наші приховані гріхи вивів на світло Твого обличчя.9Бо всі дні наші проходять у люті Твоїй; роки наші згасають, немов стогін.10Днів наших – сімдесят років, а якщо є сила, то вісімдесят років, і найкраще в них забирає праця й смуток; вони минають швидко, і ми відлітаємо.11Хто знає силу гніву Твого? Страх перед Тобою, настільки великий, як і лють Твоя.12Навчи нас так лічити дні наші, щоб ми набули мудре серце.13Повернися ж, ГОСПОДИ, доки так буде? Змилуйся над рабами Твоїми!14Насичуй нас милістю Твоєю вранці, тоді ми веселитися й радіти будемо по всі дні наші.15Дай нам порадіти за ті дні, коли Ти упокорював нас, за ті роки, коли ми бачили лихо.16Нехай з’явиться Твоє діло рабам Твоїм, і велич Твоя – синам їхнім.17І нехай перебуватиме прихильність Володаря, Бога нашого, на нас. Справу рук наших утверди для нас, справу рук наших зміцни нам.