1Керівнику хору. Повчання Давидове,2коли прийшов Доеґ-едомітянин до Саула й повідомив йому: «Давид у домі Ахімелеха».3Чому ти хизуєшся злодійством, сильний? Милість Божа зі мною цілий день!4Язик твій задумує загибель, він у тебе – немов нагострене лезо, підступнику!5Ти полюбив зло більше, ніж добро, брехню – сильніше, ніж правду говорити. Села6Ти любиш усілякі згубні слова, о, підступний язику!7Але Бог уразить тебе навіки; вирве тебе й викине із шатра, і коріння твоє – із землі живих. Села8Тоді побачать це праведні й сповняться страхом, і сміятимуться над ним:9«Ось муж, що не Бога зробив своєю твердинею, а покладався на безліч свого багатства, зміцнював себе згубною пристрастю своєю!»[1]10А я, немов ряснолиста маслина в домі Божому, на милість Божу сподіватимусь повік-віків.11Прославлятиму Тебе вічно перед Твоїми вірними за те, що Ти зробив, і надію покладатиму на ім’я Твоє, бо воно добре.