1Керівнику хору. Синів Кореєвих псалом.2Послухайте це, усі народи, зважте, усі мешканці плинного світу,3сини Адамові, сини людські, – як багаті, так і бідні.4Вуста мої промовлять мудрість, і роздуми мого серця – глибоке розуміння.5Схилю своє вухо до притчі, відкрию під звуки арфи мою загадку:6Чого мені боятися в дні лиха, коли беззаконня лукавих оточить мене –7тих, хто на власні статки покладає надію й багатством своїм вихваляється?8Але ж брата ніхто не зможе викупити, ніхто не дасть Богові належного викупу[1] за нього.9Бо занадто дорогим був би викуп за його душу, тому повік не досягти того,10щоб хтось жив вічно й не побачив безодні смерті[2].11Адже кожен бачить, що мудрі помирають, і поряд із ними дурень і невіглас гине, залишаючи іншим свої статки.12Могили стали для них вічним домом, помешканнями їхніми з роду в рід. А вони називали своїми іменами землі!13Але ж людина не завжди перебуватиме в пошані, подібна вона до тварин, що гинуть.14Так, життєві дороги їхні – невігластво! Однак їхні наступники схвалюють те, що в них на вустах.[3]15Немов вівці, вони приготовані для царства смерті; смерть пастиме їх, а на ранок праведники пануватимуть над ними. Їхня міць виснажиться, безодня смерті – омріяне житло[4] для них.16Але Бог викупить душу мою з-під влади царства мертвих, коли прийме мене до Себе. Села17Не переймайся, коли хтось багатіє, коли посилюється слава дому його.18Адже в час смерті нічого не візьме він із собою, слава його не зійде вслід за ним до царства мертвих.19Навіть якщо за життя він вважав себе благословенним, – адже хвалять тебе люди, коли ти добре собі робиш, –20однак піде він до роду своїх предків, так що повік світла не побачить.21Людина в пошані, але нерозумна, подібна до тварин, що гинуть.