1Керівнику хору. Повчання синів Кореєвих.2Як олень лине до потоків води, так душа моя лине до Тебе, Боже.3Душа моя спрагла Бога, живого Бога. Коли ж прийду я й постану перед Богом?4Сльози мої були для мене хлібом вдень і вночі, коли говорили мені щодня: «Де твій Бог?»5Ось про що я згадую, і виливається від туги душа моя: коли проходив я у велелюдній ході, підступаючи до дому Божого із вигуками радості й слави серед святкового натовпу.6Чому ти сумуєш, душе моя, і чому журишся в мені? Сподівайся на Бога, адже я ще прославлятиму Його – мого Спасителя!7Боже мій, за Тобою сумує душа моя, тому я згадую про Тебе із землі Йордану, із висот Хермону, з гори Міцар.8Безодня до безодні кличе шумом Твоїх водоспадів; усі Твої буруни та хвилі пройшли наді мною.9Удень заповість ГОСПОДЬ Своїй милості прийти до мене, а вночі у мене лине Йому пісня, молитва Богові мого життя.10Скажу-но я Богові, скелі моїй: «Чому Ти забув мене? Чому я ходжу понуро, пригнічений ворогом?»11У кістках моїх – виснаження; глузують з мене мої супротивники, щодня промовляючи до мене: «Де твій Бог?»12Чому ти сумуєш, душе моя, і чому журишся в мені? Сподівайся на Бога, адже я ще прославлятиму Його – Спасителя мого й Бога мого.