1Керівнику хору Єдутуну. Псалом Давидів.2Я сказав: «Я стежитиму за своїми життєвими дорогами, від гріха утримуватиму язик свій, вустам моїм поставлю перепону, поки нечестивий переді мною».3Я онімів, затих, мовчав навіть про добре, та біль мій внутрішній лише роз’ятрився,4серце моє запалало зсередини. Коли я роздумував, загорівся вогонь, тоді я промовив язиком своїм:5«Дай мені знати, ГОСПОДИ, час мого кінця і яка кількість моїх днів? Хотів би я знати, наскільки швидкоплинне життя моє.6Ось Ти дав мені днів лише на ширину долоні, і тривалість мого життя – як ніщо перед Тобою. Справді, кожна людина, що існує, – лише пара. Села7Так, людина снує в сутінках, марно клопочеться, накопичує, та не знає, хто забере все це.8Тож на що мені тепер надіятися, мій Володарю? Лише на Тебе моє сподівання.9Визволи мене від усіх беззаконь моїх, не віддавай мене на глузування нерозумним.10Я онімів, не відкриваю вуст моїх, бо Ти зробив так.11Відведи від мене удар Твій; від стусанів Твоїх я гину.12Докорами за беззаконня Ти караєш людину й нищиш її красу, як міль. Справді, кожна людина – марнота. Села13Почуй молитву мою, ГОСПОДИ, і прислухайся до зойку мого; не мовчи щодо сліз моїх, адже я лише приходько в Тебе, тимчасовий поселенець, як і всі прабатьки мої.14Відведи Свій суворий погляд від мене, щоб я трохи порадів, перш ніж я піду й мене не стане».