1Псалом Давидів. До Тебе, ГОСПОДИ, я кличу, Скеле моя, не будь байдужим[1] до мене! Якщо Ти мовчатимеш, я стану подібним до тих, що сходять до прірви.2Почуй голос благань моїх, коли я волаю до Тебе, коли я піднімаю руки свої до Святая Святих[2] Храму Твого.3Не став мене на один рівень із нечестивими,[3] з тими, що роблять беззаконня, що про мир говорять із ближніми своїми, та в серцях у них зло.4Віддай їм за їхніми вчинками, за мірою зла у їхніх справах. Так, як вчинили руки їхні, віддай їм, поверни їм те, що вони заслужили.5За те, що не задумуються вони над звершеннями ГОСПОДА й над діянням рук Його, Він їх зруйнує й не відбудує знов.6Благословенний ГОСПОДЬ, бо почув Він голос моїх благань.7ГОСПОДЬ – твердиня моя й щит мій; на Нього покладалося моє серце. Він допоміг мені, і серце моє зраділо, тож піснею своєю я прославлю Його.8ГОСПОДЬ – сила Свого народу, Він – рятівна твердиня для Свого помазанця.9Врятуй народ Твій і благослови Свій спадок; Будь їхнім Пастирем і веди їх повік!