1Чому бентежаться народи і племена задумують марне?2Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти ГОСПОДА й проти Його Помазанця.[1]3«Розірвемо їхні кайдани, – кажуть вони, – скинемо їхні пута!»4Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар[2] глузує з них.5Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям люті Своєї настрашить їх:6«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».7Сповіщу-но я постанову ГОСПОДНЮ: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.[3] (Пс 109:1)8Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.9Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, виріб гончаря, розіб’єш їх».10Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!11Служіть ГОСПОДЕВІ зі страхом і радійте з тремтінням.12Цілуйте Сина,[4] щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!