1Псалом Давидів. Благословенний ГОСПОДЬ, скеля моя, Що привчає руки мої до битви й пальці мої – до війни.2Він – милість моя, твердиня моя, пристановище моє й визволитель мій, щит мій, на Нього я надію покладаю; Він підкорює мені народ мій.3ГОСПОДИ, хто така людина, що Ти знаєш про неї, і син людський, що Ти думаєш про нього?4Людина – немов подих вітру; дні її – немов тінь, що минає.5ГОСПОДИ, нахили небеса і зійди, торкнися гір – і вони задимляться.6Блисни блискавкою й розсій їх, випусти стріли Свої й нажахай їх.7Простягни руку Твою з висоти, визволи мене й врятуй від великих вод, від рук чужинців,8що вустами своїми марне промовляють і чия правиця діє неправедно.[1]9Боже, пісню нову заспіваю Тобі, на лірі десятиструнній Тобі заграю –10Тому, Хто дає перемогу царям, визволяє Давида, слугу Свого, від лютого меча.11Визволи мене й врятуй від рук чужинців, що вустами своїми марне промовляють і чия правиця діє неправедно.12Тоді будуть сини наші немов молоді пагони, що розрослися, а наші доньки – наче різьблені колони майстерно збудованого палацу;13комори будуть повні різноманітним збіжжям; дрібної худоби нашої будуть тисячі, десятки тисяч на пасовищах наших;14бики наші будуть витривалими; не буде ні пролому в стіні, ні виходу в полон, ані зойку на вулицях наших.[2]15Блаженний народ, що так йому ведеться; блаженний народ, чий Бог – ГОСПОДЬ!