1Керівнику хору. Псалом Давидів. ГОСПОДИ, Ти дослідив мене й знаєш.2Сідаю я чи встаю – Ти знаєш; Ти розумієш думки мої здалека.3Ти спостерігаєш за мандрівкою моєю й відпочинком, і всі шляхи мої Тобі досконало відомі.4Ще немає слова на язиці у мене, а Ти, ГОСПОДИ, уже знаєш його досконало.5Ти оточив мене ззаду й спереду і поклав долоню Свою на мене.6Дивне для мене знання Твоє, піднесене, не можу його осягнути.7Куди піти я можу від Духа Твого? Куди втечу від обличчя Твого?8Якщо зійду на небеса – Ти там; чи в царстві смерті влаштую собі ложе – і там Ти!9Чи піднесусь на крилах досвітньої зорі, чи поселюся на краю моря[1] –10навіть там рука Твоя поведе мене, триматиме мене правиця Твоя.11А якщо скажу: «Напевно, темрява сховає мене і ніччю стане світло навколо мене»,12то навіть темрява не буде темною для Тебе, і ніч буде сяяти, немов день: темрява як світло для Тебе.13Адже Ти створив нутрощі мої, зіткав мене в утробі моєї матері.14Буду славити Тебе за те, що дивовижно й чудово створений я. Дивні діяння Твої, і душа моя добре це знає!15Не були приховані від Тебе мої кості, коли я був створений у таємниці, витканий у глибинах землі.[2]16Твої очі бачили мій зародок, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли жодного з них ще не було.17Які ж дорогі для мене думки Твої, Боже! Яка ж величезна кількість їх!18Почну лічити їх – вони численніші, ніж пісок. Коли прокидаюся, я все ще з Тобою.19О Боже, якби Ти знищив нечестивого! Віддаліться від мене, кровожерні!20Вони говорять про Тебе з лукавством, супротивники Твої підносяться марно.21Як же не зненавидіти мені тих, хто ненавидить Тебе, ГОСПОДИ? Як не обридитися мені тими, хто повстає проти Тебе?22Ненавиджу їх повною ненавистю, вони стали мені ворогами.23Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце; випробуй мене і пізнай тривожні думки мої.24І подивися, чи не на хибній я дорозі, і поведи мене шляхом вічності.