1Благослови, душе моя, ГОСПОДА! ГОСПОДИ, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.2Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;3закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.4Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.5Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!6Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,7та від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.8Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.9Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.10Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,11напувають усіх звірів польових; там втамовують свою спрагу дикі віслюки.12При водах тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.13Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.14Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,15і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.16Насичуються дерева ГОСПОДНІ, кедри ліванські, які Він насадив.17Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.18Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.[1]19Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.20Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.21Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.22Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.23Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.24Які численні діяння Твої, ГОСПОДИ! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.25Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.26Там ходять кораблі, там цей Левіятан,[2] якого Ти створив, щоб бавився він у морі. (Пс 73:14)27Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.28Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.29Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох земний.30Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.31Нехай буде слава ГОСПОДНЯ навіки, нехай радіє ГОСПОДЬ діянням Своїм!32Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.33Я співатиму ГОСПОДЕВІ усе життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.34Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в ГОСПОДІ.35Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, ГОСПОДА! Алілуя!