1Тоді я почув гучний голос із Храму, який казав семи ангелам: «Ідіть та вилийте на землю сім чаш Божого гніву».2Перший ангел пішов і вилив свою чашу на землю, і з’явилися болючі вирази та жахливі гнійні рани в людей, які мали знак звіра й поклонялися його образу.3Другий ангел вилив свою чашу на море, і воно стало наче кров мерця, і все живе в морі загинуло.4Третій ангел вилив свою чашу на річки та джерела води, і вони стали кров’ю.5Тоді я почув ангела вод, що казав: «Праведний Ти, Хто є і Хто був, Святий Ти, бо так присудив.6Адже вони пролили кров святих та пророків, і Ти дав їм пити кров. Вони варті цього!»7І я почув вівтар, що казав: «Так, Господи Боже, Вседержителю, правдиві й справедливі Твої суди!»8Четвертий ангел вилив свою чашу на сонце, і йому дозволено було палити людей вогнем.9І велика спека обпалювала людей, так що вони зневажали ім’я Бога, Який має владу над цими карами, але вони не покаялись і не прославили Його.10П’ятий ангел вилив свою чашу на престол звіра, і його царство занурилось у темряву. Люди від болю кусали свої язики11й зневажали Бога небесного через їхні болі та рани, але вони не покаялись у своїх ділах.12Шостий ангел вилив свою чашу на велику річку Євфрат, і вода її висохла, щоб підготувати шлях царям зі Сходу.13Потім я побачив, як із пащі дракона, з пащі звіра та з уст лжепророка вийшли три нечисті духи, схожі на жаб.14Це демонічні духи, які роблять знамення, вони виходять до царів усього світу, щоб зібрати їх для битви у великий День Бога Вседержителя.15«Ось Я приходжу, як злодій! Блаженний той, хто пильнує й зберігає свій одяг, щоб не ходити оголеним і щоб люди не бачили його сорому».16Потім нечисті духи зібрали царів на місце, яке єврейською називається Армагеддон.[1]17Сьомий ангел вилив свою чашу в повітря, і з Храму від престолу пролунав гучний голос, що казав: «Звершилося!»18Потім спалахнули блискавки, пролунали голоси та громи й стався великий землетрус. Такого землетрусу не було відтоді, як людство живе на землі, настільки сильним був землетрус.19Велике місто розділилося на три частини, і міста народів розпалися. Бог згадав великий Вавилон і дав йому чашу, наповнену вином Його лютого гніву.20Кожен острів утік, і гір неможливо було знайти.21Величезний град, завбільшки з талант,[2] падав із неба на людей. І вони зневажали Бога через кару градом, бо кара була дуже велика.