Марка 5:1 | Новий Переклад Українською

Новий Переклад Українською

Ісус звільняє одержимого

1 Вони перепливли на другий берег Генезаретського моря, у землю Герасинську. 2 Коли Ісус вийшов із човна, відразу назустріч Йому вийшов із гробниць чоловік, одержимий нечистим духом. 3 Він мешкав у гробницях, і ніхто не міг його зв’язати навіть ланцюгами. 4 Його часто зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги та розбивав кайдани, і ніхто не міг його стримати. 5 Завжди, вдень та вночі, він перебував у гробницях та в горах, кричав та бився об каміння. 6 Побачивши Ісуса здалека, він прибіг, поклонився Йому 7 й голосно промовив: ―Що тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене. 8 Бо Ісус казав: «Нечистий духу, вийди з цього чоловіка!» 9 Ісус запитав його: ―Як тебе звати? Той відповів: ―Моє ім’я Легіон^[1], бо нас багато. 10 І дуже просив Ісуса, щоб Він не висилав їх із тієї місцевості. 11 А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. 12 Демони просили Ісуса: ―Надішли нас у свиней, щоб ми увійшли в них. 13 Ісус дозволив їм. Нечисті духи, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо, десь дві тисячі голів, кинулося з кручі в море та втопилося. 14 Свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах. Тоді люди вийшли подивитися, що сталося. 15 Коли підійшли до Ісуса, то побачили, що одержимий, в якому був легіон демонів, сидить одягнений та при здоровому глузді, і вони злякалися. 16 Ті, хто бачив, розповідали, що сталося з біснуватим і про свиней. 17 Тоді вони почали просити Ісуса, щоб Він залишив їхні околиці. 18 Коли Ісус сідав у човен, той, хто був біснуватим, просив Його, щоб Він узяв його з Собою. 19 Але Ісус не дозволив йому, сказавши: «Іди до себе додому, до своїх, та розкажи, як багато зробив для тебе Господь, як Він змилосердився над тобою». 20 Той пішов і почав проповідувати в Десятимісті, як багато зробив для нього Ісус. І всі дивувалися цьому.

Зцілення жінки з кровотечею та воскресіння дочки Яіра

21 Коли Ісус на човні знов переплив на інший берег, навколо Нього зібрався великий натовп. А був Він біля моря. 22 І прийшов один із керівників синагоги, на ім’я Яір, та, впавши Йому до ніг, 23 благав Його, кажучи: «Моя донька помирає, прийди та поклади на неї руки, щоб вона одужала та жила». 24 Ісус пішов разом із ним. Великий натовп слідував за Ним, люди з усіх боків тиснули на Нього. 25 І була там одна жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу. 26 Вона багато натерпілася від багатьох лікарів та витратила все, що мала, але не отримала ніякого полегшення, навпаки, їй ставало гірше. 27 Вона почула про Ісуса і в натовпі, підійшовши ззаду, доторкнулася до Його одежі. 28 Бо вона говорила: «Якщо хоч доторкнуся до Його одежі, то одужаю!» 29 І зараз же зупинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що зцілилася від своєї недуги. 30 А Ісус відразу відчув у Собі, що з Нього вийшла сила. Повернувшись до натовпу, запитав: ―Хто доторкнувся до Мого одягу? 31 Учні сказали Йому: ―Ти ж бачиш, що натовп тисне на Тебе з усіх боків, а Ти запитуєш: «Хто доторкнувся до Мене?» 32 Але Ісус озирався, щоб побачити, хто це зробив. 33 Тоді жінка зі страхом та тремтінням, знаючи, що сталося, підійшла та, впавши перед Ним, сказала всю правду. 34 Ісус же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром і будь зцілена від твоєї хвороби». 35 Коли Він ще говорив, прийшли з дому керівника синагоги та сказали: ―Твоя донька померла. Навіщо турбуєш Учителя? 36 Але Ісус, не зважаючи на сказані слова, сказав керівникові синагоги: ―Не бійся, тільки віруй. 37 І не дозволив нікому йти з Ним, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якового. 38 Коли прийшли в дім керівника синагоги, то Ісус побачив метушню і тих, що дуже плакали й голосили. 39 Він увійшов та сказав їм: «Чому ви тривожитесь та плачете, дитина не померла, а спить». 40 Але вони почали глузувати з Нього. Ісус же, наказавши всім вийти, узяв батька й матір дитини, а також тих, хто був із Ним, та увійшов туди, де лежала дитина. 41 Узяв дівчинку за руку й промовив до неї: «Таліта кум!» (що в перекладі означає: «Дівчинко, кажу тобі, встань!»). 42 Дівчинка негайно піднялася й почала ходити. Їй було дванадцять років. Усі відразу жахнулися від великого дива. 43 Ісус суворо наказав їм, щоб про це ніхто не дізнався, і велів дати дівчинці їсти.