Луки 7 | Новий Переклад Українською

Новий Переклад Українською

Віра сотника

1 Коли Ісус закінчив говорити до народу, який слухав Його, то зайшов до Капернаума. 2 Раб одного сотника, яким він дорожив, тяжко захворів і був при смерті. 3 Почувши про Ісуса, сотник надіслав до Нього юдейських старійшин просити Його, щоб прийшов зцілити раба. 4 Прийшовши до Ісуса, вони щиро благали Його, кажучи: «Він достойний, щоб Ти зробив це для нього, 5 бо він любить наш народ і побудував нам синагогу». 6 Ісус пішов разом із ними. І коли Він був недалеко від дому, сотник надіслав своїх друзів сказати Йому: «Господи, не турбуйся, бо я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах. 7 Тому й себе я не вважав гідним, щоби прийти до Тебе, але скажи лише слово, і одужає мій слуга. 8 Бо і я людина підвладна й маю під своєю владою підлеглих воїнів. Кажу одному: „Іди!“ – і він іде, а іншому: „Прийди!“ – і він приходить, і рабу моєму: „Зроби це!“ – і він робить». 9 Почувши це, Ісус здивувався, обернувся до народу, що йшов за Ним, та промовив: «Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої великої віри». 10 Повернувшись додому, посланці знайшли раба здоровим.

Ісус воскрешає сина вдови

11 Наступного дня Ісус пішов до міста, що зветься Наїн; разом із Ним ішли Його учні та великий натовп. 12 Коли ж Він наблизився до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина в матері, котра була вдовою; разом із нею було чимало народу з міста. 13 Побачивши її, Господь змилосердився над нею й сказав: «Не плач!» 14 І, підійшовши, торкнувся труни, а ті, що її несли, зупинилися. Тоді Ісус промовив: «Юначе! Кажу тобі, встань!» 15 Мертвий піднявся, сів та почав говорити. І Ісус віддав його матері. 16 Усіх охопив страх, і прославляли Бога, кажучи: «Великий пророк з’явився між нами!» і«Бог прийшов на допомогу своєму народові!» 17 І розійшлася ця звістка про Нього по всій Юдеї та по всій тій країні.

Посланці від Івана Хрестителя

18 Учні Івана сповістили його про все це. І він, прикликавши двох своїх учнів, 19 надіслав їх до Господа спитати: ―Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати іншого? 20 Прийшовши до Нього, чоловіки сказали: ―Іван Хреститель надіслав нас до Тебе спитати: «Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати іншого?» 21 Саме тоді Він зцілив багатьох від хвороб, недуг та злих духів і багатьом сліпим дарував зір. 22 У відповідь Він сказав: ―Ідіть і скажіть Іванові те, що ви бачили та чули: сліпі прозрівають, каліки ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві оживають, а бідним проповідується Добра Звістка. 23 І блаженний той, хто не спокуситься через Мене.

Свідчення Ісуса про Івана Хрестителя

24 Коли посланці Івана відійшли, Ісус почав говорити народові про Івана: «На що ви ходили подивитися в пустелю? На тростину, розхитану вітром? 25 На кого ви виходили дивитись? На людину, одягнену в м’яку одежу? Але ж ті, що розкішно одягаються й живуть у розкоші, знаходяться в царських палацах. 26 То на кого ви ходили дивитись? На пророка? Так, Я кажу вам, навіть більше, ніж на пророка! 27 Він той, про кого написано: „Ось Я посилаю Мого посланця перед обличчям Твоїм, який приготує дорогу перед Тобою“.^[1] 28 Кажу вам: нема більшого за Івана серед народжених жінками, але найменший у Царстві Божому більший за нього». 29 Весь народ, а також і митники, що слухали Його, визнавши справедливість Бога, хрестились хрещенням Івана. 30 А фарисеї та законники відкинули волю Божу про себе й не хрестились у нього. 31 «Із ким Мені порівняти людей з цього покоління, – сказав Ісус, – і на кого вони схожі? 32 Схожі на дітей, котрі сидять на базарі та кличуть одне одного, кажучи: „Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали. Ми співали вам жалібні пісні, а ви не плакали“. 33 Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба й не п’є вина, а ви кажете: „Має демона!“ 34 Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: „Ось чоловік – ненажера й п’яниця, приятель митників та грішників“. 35 Однак мудрість виправдана всіма її дітьми».

Ісус у домі фарисея Симона

36 Один із фарисеїв запросив Його поїсти з ним. Зайшовши в дім фарисея, Ісус сів за стіл. 37 І ось одна жінка з того міста, яка була грішницею, дізналася, що Він сидить за столом у домі фарисея. Вона принесла алебастровий глечик із дуже дорогим миром 38 та, припавши до ніг Ісуса ззаду, плачучи, почала слізьми обмивати Його ноги й волоссям своєї голови витирати їх, цілувала Його ноги й мастила миром. 39 Побачивши це, фарисей, який запросив Ісуса, подумав собі: ―Якби Він був пророком, то знав би, що жінка, яка торкається до Нього, – грішниця. 40 Тоді Ісус звернувся до нього: ―Симоне, маю тобі щось сказати! Той відповів: ―Говори, Учителю! 41 У одного позикодавця було двоє боржників: один був винен п’ятсот динаріїв^[2], а інший – п’ятдесят. 42 Та оскільки вони не мали, чим віддати, він простив обох. Отже, хто з них буде любити його більше? 43 Симон відповів: ―Я думаю, що той, якому більше простив. Ісус відповів: ―Правильно ти розсудив. 44 І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: ―Бачиш цю жінку? Я зайшов у твій дім, а ти не дав Мені води для ніг, вона ж своїми слізьми обмила Мої ноги та волоссям обтерла їх. 45 Ти не привітав Мене поцілунком, а вона, відколи Я зайшов, не перестає цілувати Мої ноги. 46 Ти не намастив Моєї голови олією, а вона миром намастила Мої ноги. 47 Тому кажу тобі: прощаються її численні гріхи, бо вона багато полюбила, а кому мало прощається, той мало любить. 48 Потім Ісус промовив до неї: ―Прощаються гріхи твої! 49 А всі, хто сидів із Ним за столом, почали думати про себе: «Хто Він такий, що й гріхи прощає?» 50 Він же сказав жінці: ―Віра твоя спасла тебе, іди з миром.