Луки 12 | Новий Переклад Українською

Новий Переклад Українською

Ісус засуджує лицемірство

1 Тим часом зібралися тисячі людей, так що тиснули одне одного. Ісус почав говорити в першу чергу до учнів: ―Стережіться закваски фарисейської, якою є лицемірство. 2 Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і нічого таємного, що не стало б відомим. 3 Тому все, що ви казали в темряві, буде почуте при світлі, і все, що говорили на вухо в окремій кімнаті, буде проповідуватися з дахів.

Кого треба боятись

4 Кажу вам, Моїм друзям: не бійтеся тих, хто, вбиваючи тіло, потім більш нічого заподіяти не може. 5 Я вкажу вам, Кого треба боятися: бійтеся Того, Хто, вбивши, має силу кинути до Геєни. Так, кажу вам: Цього треба боятися. 6 Чи не продаються п’ять горобців за два асарії^[1]? І все ж, жоден із них не забутий Богом. 7 А на вашій голові навіть волосся пораховане. Не бійтеся: ви набагато цінніші за горобців.

Визнання Ісуса перед людьми

8 Кажу вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає перед ангелами Божими. 9 Але того, хто зречеться Мене перед людьми, зрікусь і Я перед ангелами Божими. 10 Кожному, хто скаже слово проти Сина Людського, проститься, але тому, хто богохульствує проти Святого Духа, не проститься. 11 Коли поведуть вас на суд у синагоги, до керівників та до влад, не турбуйтеся про те, як вам відповідати й що говорити, 12 бо в той час Дух Святий навчить, що треба говорити.

Притча про багатого безумця

13 Хтось із натовпу сказав Йому: ―Учителю, скажи моєму братові, щоб розділив зі мною спадщину. 14 Він відповів: ―Чоловіче, хто поклав Мене суддею або посередником між вами? 15 Далі промовив до них: ―Дивіться уважно та стережіться всякої жадібності, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку. 16 Ісус розповів їм притчу: ―В одного заможного чоловіка гарно вродила земля. 17 І він почав міркувати, кажучи сам до себе: «Що мені робити? Немає куди зібрати мій врожай». 18 І сказав: «Ось що я зроблю: зруйную старі амбари та збудую більші, і в мене буде достатньо місця, щоби зібрати все зерно та все моє добро. 19 Тоді я скажу моїй душі: „Тепер у тебе багато добра на багато років! Відпочивай, їж, пий та веселися“». 20 Але Бог відповів: «Безумцю! Цієї ж ночі заберуть у тебе душу твою. Кому дістанеться те, що ти приготував?» 21 Так станеться з кожним, хто збирає для себе й не багатіє в Бога.

Піклування та тривога

22 Потім Він промовив до своїх учнів: ―Тому Я кажу вам: не турбуйтеся про життя – що будете їсти, ні про тіло – що будете вдягати. 23 Бо життя не більше за їжу, а тіло – за одяг. 24 Погляньте на воронів: вони не сіють і не жнуть, не мають скарбниць та амбарів, і все ж Бог їх годує. Наскільки ж ви цінніші за цих птахів! 25 І хто з вас, турбуючись, може додати до свого зросту хоч лікоть? 26 Якщо ви навіть і найменшого зробити не можете, чому турбуєтесь про інше? 27 Подивіться, як ростуть лілії: вони не працюють і не прядуть. Та Я кажу вам: навіть Соломон у всій своїй величі не одягався так, як будь-яка з них. 28 Якщо ж Бог так одягає траву на полі, котра сьогодні є, а завтра буде кинута у вогонь, то наскільки краще Він одягне вас, маловіри? 29 Не шукайте, що вам їсти та пити, і не турбуйтеся про це. 30 Бо все це язичники цього світу шукають, але ваш Отець знає, що потребуєте. 31 Краще шукайте Царства Його, а все це додасться вам. 32 Не бійся, мале стадо, бо Отець ваш із радістю дає вам Царство. 33 Продавайте майно ваше й давайте милостиню. Робіть собі гаманці, котрі не зношуються, – невичерпний скарб на небі, куди злодій не закрадається і де міль не точить. 34 Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце.

Притча про пильність слуг

35 Будьте завжди готові – одяг підперезаний та світильник запалений. 36 Будьте подібні до людей, що чекають на повернення свого господаря з весілля, щоб, коли він прийде й постукає, негайно відчинити йому. 37 Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що вони пильнують. Істинно кажу вам: тоді він сам, підперезавшись, посадить їх за стіл та, підійшовши, буде служити їм. 38 І якщо він прийде о другій або о третій сторожі^[2], блаженні ті, кого він знайде так само. 39 Тож знайте, що якби господар дому знав, о якій сторожі приходить злодій, він не дозволив би вдертися до свого дому^[3]. 40 І ви будьте готові, бо Син Людський прийде тієї години, про яку й не думаєте. 41 Тоді Петро сказав: ―Господи, Ти говориш цю притчу нам чи всім? 42 Господь відповів: ―Хто вірний та розумний управитель, якого господар поставив над іншими своїми слугами, щоб давав їм їжу вчасно? 43 Блаженний той раб, якого господар знайде, що він так робить. 44 Істинно кажу вам: він поставить його над усім своїм майном. 45 Але якщо той раб скаже у своєму серці: «Мій господар запізнюється!» – і почне бити слуг та служниць, їсти, пити та напиватись, 46 господар того раба прийде того дня, коли він не сподівається, і о тій годині, якої не знає. Він розітне його та призначить йому місце разом із невірними. 47 Той раб, котрий знав волю господаря свого й не підготувався, ані не зробив того, чого господар бажав, буде сильно побитий. 48 А той, хто, не знаючи, зробив щось достойне покарання, буде побитий менше. Від усякого, кому багато дано, багато вимагатимуть, і кому багато повірено, з того більше й спитають.

Ісус – причина розділення

49 Я прийшов кинути вогонь на землю, і як Я прагну, щоб він вже розгорівся! 50 Я маю хреститися хрещенням, і як Мені важко, поки це не здійсниться. 51 Ви вважаєте, що Я прийшов принести мир на землю? Ні, кажу вам, а розділення! 52 Бо віднині п’ятеро в одному домі розділяться: троє проти двох, і двоє проти трьох. 53 Будуть розділені: батько проти сина й син проти батька; мати проти доньки й донька проти матері; свекруха проти невістки й невістка проти свекрухи.

Розпізнавання часу

54 Він промовив до народу: ―Коли ви бачите хмару, яка здіймається на заході, то відразу кажете: «Буде дощ», і так стається. 55 А коли південний вітер віє, кажете: «Буде спека», і так стається. 56 Лицеміри! Вигляд землі та неба вмієте розпізнавати, так чому ж цей час не розпізнаєте? 57 Чому ви самі не розсудите, що є справедливе? 58 Коли ти йдеш зі своїм супротивником до правителя, то доклади зусиль для того, щоб ще в дорозі примиритися з ним, аби він не повів тебе до суду, а суддя не віддав тебе до рук стражника, і стражник не кинув тебе до в’язниці. 59 Кажу тобі: не вийдеш звідти, поки не заплатиш усе до останньої лепти^[4].