Psalm 38 | Hoffnung für alle

Hoffnung für alle

Zermürbt von Krankheit und Schuld

1 Ein Lied von David, um sich bei Gott in Erinnerung zu bringen. 2 HERR, du lässt mich deinen Zorn spüren. Ich flehe dich an: Strafe mich nicht länger! 3 Deine Pfeile haben sich in mich hineingebohrt, deine Hand drückt mich nieder. 4 Weil ich unter deinem Strafgericht leide, habe ich keine heile Stelle mehr am Körper. Weil mich die Sünde anklagt, sind alle meine Glieder krank. 5 Meine Schuld ist mir über den Kopf gewachsen. Wie schwer ist diese Last! Ich breche unter ihr zusammen. 6 Wie dumm war ich, dich zu vergessen! Das habe ich nun davon: Meine Wunden eitern und stinken! 7 Gekrümmt und von Leid zermürbt schleppe ich mich in tiefer Trauer durch den Tag. 8 Von Fieber bin ich geschüttelt, die Haut ist mit Geschwüren übersät. 9 Zerschlagen liege ich da, am Ende meiner Kraft. Vor Verzweiflung kann ich nur noch stöhnen. 10 Herr, du kennst meine Sehnsucht, du hörst mein Seufzen! 11 Mein Herz rast, ich bin völlig erschöpft, und meine Augen versagen mir den Dienst. 12 Meine Freunde und Nachbarn ziehen sich zurück wegen des Unglücks, das über mich hereingebrochen ist. Sogar meine Verwandten gehen mir aus dem Weg. 13 Meine Todfeinde stellen mir Fallen, sie wollen mich verleumden und zugrunde richten. Ja, sie bringen mich in Verruf, wann immer sie nur können. 14 Und ich? Ich tue so, als hätte ich nichts gehört; ich schweige zu ihren Anklagen wie ein Stummer. 15 Ich stelle mich taub und gebe ihnen keine Antwort. 16 Denn auf dich, HERR, hoffe ich, du wirst ihnen die passende Antwort geben, mein Herr und mein Gott! 17 Lass nicht zu, dass sie über mich triumphieren und sich über mein Unglück freuen! 18 Es fehlt nicht mehr viel, und ich liege am Boden, ständig werde ich von Schmerzen gequält. 19 Ich bekenne dir meine Schuld, denn meine Sünde macht mir schwer zu schaffen. 20 Übermächtig sind meine Feinde, und es gibt viele, die mich ohne jeden Grund hassen. 21 Sie vergelten mir Gutes mit Bösem und feinden mich an, weil ich das Gute tun will. 22 HERR, verlass mich nicht! Mein Gott, bleib nicht fern von mir! 23 Komm und hilf mir schnell! Du bist doch mein Herr und mein Retter!

Новий Переклад Українською

1 Керівнику хору Єдутуну. Псалом Давидів. 2 Я сказав: «Я стежитиму за своїми життєвими дорогами, від гріха утримуватиму язик свій, вустам моїм поставлю перепону, поки нечестивий переді мною». 3 Я онімів, затих, мовчав навіть про добре, та біль мій внутрішній лише роз’ятрився, 4 серце моє запалало зсередини. Коли я роздумував, загорівся вогонь, тоді я промовив язиком своїм: 5 «Дай мені знати, ГОСПОДИ, час мого кінця і яка кількість моїх днів? Хотів би я знати, наскільки швидкоплинне життя моє. 6 Ось Ти дав мені днів лише на ширину долоні, і тривалість мого життя – як ніщо перед Тобою. Справді, кожна людина, що існує, – лише пара. Села 7 Так, людина снує в сутінках, марно клопочеться, накопичує, та не знає, хто забере все це. 8 Тож на що мені тепер надіятися, мій Володарю? Лише на Тебе моє сподівання. 9 Визволи мене від усіх беззаконь моїх, не віддавай мене на глузування нерозумним. 10 Я онімів, не відкриваю вуст моїх, бо Ти зробив так. 11 Відведи від мене удар Твій; від стусанів Твоїх я гину. 12 Докорами за беззаконня Ти караєш людину й нищиш її красу, як міль. Справді, кожна людина – марнота. Села 13 Почуй молитву мою, ГОСПОДИ, і прислухайся до зойку мого; не мовчи щодо сліз моїх, адже я лише приходько в Тебе, тимчасовий поселенець, як і всі прабатьки мої. 14 Відведи Свій суворий погляд від мене, щоб я трохи порадів, перш ніж я піду й мене не стане».