1Von David. Er verfasste dieses Lied, nachdem er sich vor Abimelech wahnsinnig gestellt hatte und darum weggejagt wurde.[1] (1Sam 21,11)2Ich will den HERRN allezeit preisen; nie will ich aufhören, ihn zu rühmen.3Von ganzem Herzen lobe ich ihn; wer entmutigt ist, soll es hören und sich freuen!4Preist mit mir diesen großen HERRN, lasst uns gemeinsam seinen Namen bekannt machen!5Als ich beim HERRN Hilfe suchte, erhörte er mich und befreite mich aus aller Angst.6Wer zu ihm aufschaut, der strahlt vor Freude, und sein Vertrauen wird nie enttäuscht.7Ich habe es selbst erlebt: Ich war am Ende, da schrie ich zum HERRN, und er hörte mein Flehen; aus aller Bedrängnis hat er mich befreit.8Der Engel des HERRN umgibt alle mit seinem Schutz, die Gott achten und ehren, und rettet sie aus der Gefahr.9Probiert es aus und erlebt selbst,[2] wie gut der HERR ist! Glücklich ist, wer bei ihm Zuflucht sucht!10Begegnet dem HERRN mit Ehrfurcht, alle, die ihr zu ihm gehört! Denn wer ihn ernst nimmt, der muss keinen Mangel leiden.11Selbst kräftige junge Löwen müssen manchmal hungern, wer aber nach dem HERRN fragt, dem fehlt es an nichts.12Kommt her, ihr jungen Leute, und hört mir zu! Ich will euch lehren, was Ehrfurcht vor dem HERRN bedeutet!13Wer von euch will sich am Leben freuen und gute Tage erleben?14Dann achtet auf das, was ihr sagt: Keine Lüge, kein gemeines Wort soll über eure Lippen kommen.15Wendet euch ab von allem Bösen und tut Gutes! Setzt euch unermüdlich und mit ganzer Kraft für den Frieden ein!16Denn der HERR sieht mit Freude auf solche Menschen, die nach seinem Willen leben, und hat immer ein offenes Ohr für ihre Bitten.17Allen jedoch, die Böses tun, stellt sich der HERR entgegen und löscht jede Erinnerung an sie aus.18Wenn aber rechtschaffene Menschen zu ihm rufen, hört er sie und rettet sie aus jeder Not.19Der HERR ist denen nahe, die verzweifelt sind, und rettet diejenigen, die alle Hoffnung verloren haben.20Zwar bleiben auch dem, der sich zu Gott hält, Schmerz und Leid nicht erspart; doch aus allem befreit ihn der HERR!21Vor schwerem Schaden bewahrt er ihn, kein Knochen soll ihm gebrochen werden.22Wer Böses tut, den bringt seine Bosheit um; und wer den Aufrichtigen hasst, muss die Folgen tragen.23Doch der HERR erlöst alle, die ihm von Herzen dienen. Niemand, der bei ihm Zuflucht sucht, muss sein Strafgericht fürchten.
Psalm 34
Новий Переклад Українською
1Псалом Давидів. ГОСПОДИ, втруться в суперечку з тими, хто зі мною сперечається, почни воювати з тими, хто воює проти мене!2Візьми щит і обладунки[1] й повстань мені на допомогу!3Махни списом і загороди дорогу тим, хто переслідує мене. Скажи душі моїй: «Я – порятунок твій!»4Нехай посоромлені й принижені будуть ті, хто прагне згубити мою душу.[2] Нехай розвернуться назад і вкриються ганьбою, хто зло проти мене задумує.5Нехай будуть вони як полова перед вітром, коли ангел ГОСПОДНІЙ гнатиме їх.6Нехай шлях їхній буде темний і слизький, коли ангел ГОСПОДНІЙ переслідуватиме їх.7За те, що приховали для мене тенета без причини й безпідставно викопали яму для душі моєї.8Нехай погибель прийде на нього несподівано, й у тенетах, що він для мене таємно розставив, заплутається сам і впаде в них собі на погибель.9А моя душа веселитись буде в ГОСПОДІ, піднесеться від радості через Твоє спасіння.10Усі кістки мої нехай скажуть: «ГОСПОДИ, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш приниженого від того, хто сильніший від нього, приниженого й бідного – від того, хто грабує його».11Повстали проти мене жорстокі свідки, розпитують мене про те, чого я не знаю.12Віддячують мені злом за добро, тяжкою втратою моїй душі.13Та коли вони хворіли, я вдягався в лахміття, постом виснажував мою душу, та молитва моя поверталася в нутро моє без відповіді.14Я ходив, наче за другом чи братом моїм сумуючи, наче матір оплакуючи, схилившись понуро.15А коли я спіткнувся, вони зраділи, і збиралися проти мене негідники, котрих я не знав, терзали мене безупинно.16Безбожними глузуваннями насміхалися, скреготіли на мене своїми зубами.17Володарю, доки Ти дивитимешся на це? Відведи мою душу від їхніх згубних вчинків, від цих левів самотню мою!18Я прославлю Тебе в зібранні великому, посеред велелюддя хвалитиму Тебе.19Нехай же не зловтішаються наді мною вороги мої неправедно, що даремно ненавидять мене. Нехай не підморгують очима зловтішно ті, хто ненавидить мене даремно.20Бо не про мир вони говорять, але на мирних мешканців землі задумують підступне.21Роззявляють на мене свої пащі, кажучи: «Ага! Ага! Побачили цю біду наші очі!»22Але ж і Ти, ГОСПОДИ, побачив це, не мовчи! Владико, не віддаляйся від мене!23Пробудися і встань на мій суд, втруться в мою суперечку, Боже мій, Володарю мій!24Суди мене за правдою Твоєю, ГОСПОДИ, Боже мій; і нехай не зловтішаються вони наді мною.25Нехай не говорять вони в серцях своїх: «Ага, сталося, як ми хотіли!»[3] Нехай не промовляють: «Ми проковтнули його!»26Нехай посоромляться й ганьбою вкриються всі, хто радіє моєму лихові. Нехай одягнуться у сором і безчестя ті, хто величається наді мною.27Нехай же веселяться й радіють ті, кому до вподоби моя правда; нехай завжди промовляють вони: «Хай звеличиться ГОСПОДЬ, Що бажає миру слузі Своєму!»28Тоді язик мій проголошуватиме Твою правду, цілий день хвалитиме Тебе!