1Ein Lied von David. Es wurde zur Einweihung des Tempels gesungen.2Ich will dich preisen, HERR, denn du hast mich aus der Tiefe heraufgezogen! Du hast meinen Feinden keinen Grund gegeben, sich über mein Unglück zu freuen.3HERR, mein Gott! Zu dir schrie ich um Hilfe, und du hast mich geheilt.4Ich war schon mehr tot als lebendig, doch du hast mich dem sicheren Tod entrissen und mir das Leben neu geschenkt.5Singt dem HERRN eure Lieder, alle, die ihr treu zu ihm steht! Lobt ihn und bezeugt: Er ist der heilige Gott!6Nur einen Augenblick streift uns sein Zorn, aber ein Leben lang währt seine Güte. Wenn wir am Abend noch weinen und traurig sind, so können wir am Morgen doch wieder vor Freude jubeln.7Als es mir gut ging, dachte ich selbstzufrieden: »Was kann mir schon passieren?«8Denn du, HERR, hattest mir Macht und Sicherheit verliehen, alles hatte ich deiner Güte zu verdanken. Dann aber hast du dich von mir abgewandt, und mich packte das Entsetzen.9Ich flehte um Erbarmen und schrie zu dir:10»Was hast du davon, wenn ich jetzt sterbe und man mich zu Grabe trägt? Kann ein Mensch dich noch loben, wenn er zu Staub zerfallen ist? Kann ein Toter noch von deiner Treue erzählen?11Höre mich, HERR, und sei mir gnädig! HERR, komm du mir zu Hilfe!«12Du hast mein Klagelied in einen Freudentanz verwandelt. Du hast mir die Trauerkleider ausgezogen und mich mit einem Festgewand bekleidet.13Nun kann ich dich mit meinen Liedern loben, nie will ich verschweigen, was du für mich getan hast. Immer und ewig will ich dir danken, HERR, mein Gott!
Psalm 30
Новий Переклад Українською
1Керівнику хору. Псалом Давидів.2На Тебе, я ГОСПОДИ, покладаю надію, тож нехай не посоромлюся повіки! Врятуй мене у Своїй праведності!3Схили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене, будь для мене скелею пристановища, домом твердині, щоб врятувати мене.4Бо Ти моя скеля й твердиня моя; заради імені Твого веди мене й керуй мною.5Витягни мене з тенет, які вони для мене таємно розставили, адже ти моє пристановище.6У руки Твої я ввіряю дух мій; визволи мене, ГОСПОДИ, Боже істини.7Ненавиджу тих, що шанують марних ідолів; я ж надію покладаю на ГОСПОДА.8Веселитимусь і радітиму Твоєму милосердю, бо Ти побачив моє пригнічення, дізнався про скорботи мого серця9й не віддав мене в руки ворога мого на поталу, але поставив мої ноги на просторому місці.10Помилуй мене, ГОСПОДИ, бо тісно мені, згасли від смутку мої очі, моя душа й нутро моє.11Бо життя моє згасає в журбі, і роки мої – у зітханнях. Моя сила спіткнулася через гріхи мої, і кістки мої виснажилися.12Через усіх супротивників моїх став я ганьбою для своїх сусідів і страхом для тих, хто добре знав мене; хто бачить мене на вулиці – тікає від мене.13Забутий я в серцях їхніх, немов померлий; став я немов розбитий глек.14Бо чую я наклепи від багатьох, жах навколо. Змовляються вони разом проти мене, задумують життя моє забрати.15Але я на Тебе надію покладаю, ГОСПОДИ! Кажу я: «Ти мій Бог!»16У Твоїй руці час мого життя; визволи мене від руки ворогів моїх і від тих, хто мене переслідує.17Нехай засяє обличчя Твоє над рабом Твоїм, врятуй мене в милості Твоїй.18ГОСПОДИ, нехай не буде мені соромно, що я до Тебе кличу. Нехай соромно стане нечестивим, нехай замовкнуть вони в царстві смерті.19Нехай оніміють вуста брехливі, що проти праведника говорять зухвало, пихато й з презирством.20Які ж великі Твої блага, котрі приховав Ти для тих, хто боїться Тебе, які Ти здійснюєш на очах синів людських[1] для тих, хто надію покладає на Тебе!21Ти вкриваєш їх покровом Свого обличчя[2] від підступних змов людських, ховаєш їх у наметі Своєму від лайливих язиків.22Благословенний ГОСПОДЬ, Що з’явив мені дивовижну Свою милість, коли я був в оточеному ворогами місті.23Я ж сказав у тривозі моїй: «Я вигнаний геть від очей Твоїх!» Але Ти почув голос благань моїх, коли я волав до Тебе.24Любіть ГОСПОДА, усі вірні Його! Оберігає ГОСПОДЬ відданих Йому та відплачує сповна гордим.25Будьте мужніми й зміцніться серцем, усі, хто на ГОСПОДА сподівається.