1Ein Lied von David.2HERR, der König freut sich über deine Macht, er jubelt laut über den Sieg, den du ihm geschenkt hast.3Du gabst ihm, was er sich von Herzen wünschte, und seine Bitten schlugst du nicht ab.4Mit Glück und Segen hast du ihn überschüttet und ihm eine goldene Krone aufs Haupt gesetzt.5Er bat dich um ein langes Leben, und du gewährtest ihm viele reiche Jahre.6Durch deine Hilfe ist er zu Ruhm und Ehren gelangt, Majestät und Würde hast du ihm verliehen.7Du schenkst ihm für immer deinen reichen Segen,[1] und deine Nähe erfüllt ihn mit ungetrübter Freude.8Denn der König vertraut dem HERRN, und durch die Gnade des höchsten Gottes steht er für alle Zeiten sicher und fest.9Du, o König,[2] wirst deine Feinde zur Rechenschaft ziehen, deine strafende Hand wird alle treffen, die dich hassen.10Wenn du vor sie trittst, schlägt ihnen die Gluthitze entgegen. Der Zorn des HERRN wird sie vernichten, er verzehrt sie wie ein loderndes Feuer.11Keiner ihrer Nachkommen wird überleben, du wirst diese Brut mit Stumpf und Stiel ausrotten.12Denn sie haben eine Verschwörung gegen dich angezettelt; mit hinterhältigen Plänen wollten sie dich zu Fall bringen, aber sie sind zum Scheitern verurteilt.13Kaum zielst du mit deinem Bogen auf sie, ergreifen sie schon die Flucht.14Erhebe dich, HERR, und zeig ihnen deine Macht! Wir wollen deine großen Siege besingen und dich preisen mit unserem Lied.
Psalm 21
Новий Переклад Українською
1Керівнику хору. На мотив«Лань на світанку». Псалом Давидів.2Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? Чому Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?3Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.4Але ж Ти – Святий; Ти, оточений хваліннями Ізраїлю, сидиш на престолі.5На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.6До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.7Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.8Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.9«Він покладався на ГОСПОДА, тож нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».10Ти ж, ГОСПОДИ, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти Тобі ще біля грудей моєї матері.11На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.12Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.13Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.14Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.15Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.16Моя життєва сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.17Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи[1] руки мої та ноги мої.18Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.19Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.20А Ти, ГОСПОДИ, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.21Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.22Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну душу мою.23Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.24Ті, хто ГОСПОДА боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!25Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.26Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.27Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть ГОСПОДА ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!28Згадають ГОСПОДА й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.29Бо ГОСПОДЕВІ належить царство, Він править народами.30Усі багатії[2] землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до смертного пороху й не можуть душу свою зберегти живою.31Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.32Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.