1Wir saßen an den Flüssen Babylons und weinten, immer wenn wir an Zion dachten.2Unsere Lauten hängten wir an die Zweige der Pappeln, wir hatten aufgehört, auf ihnen zu spielen.3Aber die Peiniger, die uns gefangen hielten, wollten Freudengesänge von uns hören. Höhnisch drängten und forderten sie: »Singt doch eins von euren Zionsliedern!«4Doch wie hätten wir in diesem fremden Land Lieder singen können, die dem HERRN geweiht sind?5O Jerusalem, wenn ich dich jemals vergesse, dann soll meine rechte Hand gelähmt werden!6Die Zunge soll mir am Gaumen kleben bleiben, wenn ich nicht mehr an dich denke, wenn du, mein geliebtes Jerusalem, nicht mehr die größte Freude für mich bist!7HERR, vergiss es den Edomitern nicht, wie sie jubelten, als Jerusalem in die Hände der Feinde fiel! Damals grölten sie: »Reißt sie nieder, diese Stadt! Zerstört ihre Häuser bis auf die Grundmauern!«8Babylon, auch dich wird man niederreißen und verwüsten! Glücklich ist, wer dir heimzahlt, was du uns angetan hast!9Glücklich ist, wer deine kleinen Kinder packt und sie am Felsen zerschmettert!
Psalm 137
Новий Переклад Українською
1Псалом Давидів. Буду славити Тебе всім серцем своїм, співатиму Тобі перед богами[1]. (Ps 81,1)2Поклонюся перед Храмом святині Твоєї і прославлю ім’я Твоє за милість Твою й істину, бо звеличив Ти понад усе ім’я Твоє й Слово Твоє.[2]3Того дня, коли я кликав Тебе, Ти відповів мені, розбудив у душі моїй силу.4Прославлять Тебе, ГОСПОДИ, усі царі земні, коли почують слова вуст Твоїх,5і будуть оспівувати дороги ГОСПОДНІ, бо велика слава ГОСПОДА.6Хоч високо ГОСПОДЬ, але бачить смиренного й гордого впізнає здалека.7Навіть якщо я йтиму серед скорботи, Ти оживиш мене, простягнеш руку Твою проти гніву ворогів моїх, і врятує мене правиця Твоя.8ГОСПОДЬ здійснить правосуддя для мене. Милість Твоя, ГОСПОДИ, повіки: не полишай того, що зробили руки Твої.