1Danach, als ich aufblickte, sah ich am Himmel eine offene Tür. Dieselbe Stimme, die schon vorher zu mir gesprochen hatte, gewaltig wie der Schall einer Posaune, sagte: »Komm herauf! Ich will dir zeigen, was in Zukunft geschehen muss.«2Sofort ergriff mich Gottes Geist, und dann sah ich: Im Himmel stand ein Thron, auf dem jemand saß.3Die Gestalt leuchtete wie ein Edelstein, wie ein Jaspis oder Karneol. Und um den Thron strahlte ein Regenbogen, schimmernd wie lauter Smaragde.4Dieser Thron war von vierundzwanzig anderen Thronen umgeben, auf denen vierundzwanzig Älteste[1] saßen. Sie trugen weiße Gewänder und auf dem Kopf goldene Kronen.5Blitze, Donner und gewaltige Stimmen gingen von dem Thron aus. Davor brannten sieben Fackeln: Das sind die sieben Geister Gottes.[2] (Offb 1,4; Offb 3,1)6Gleich vor dem Thron war so etwas wie ein Meer, durchsichtig wie Glas, klar wie Kristall. Unmittelbar um den Thron herum standen vier mächtige Lebewesen, die überall mit Augen bedeckt waren.7Die erste dieser Gestalten sah aus wie ein Löwe, die zweite glich einem Stier; die dritte hatte ein Gesicht wie ein Mensch, und die vierte glich einem fliegenden Adler.8Jede dieser Gestalten hatte sechs Flügel. Auch die Flügel waren innen und außen voller Augen. Unermüdlich, Tag und Nacht, rufen sie: »Heilig, heilig, heilig ist der Herr, der allmächtige Gott, der schon immer war, der heute da ist und der kommen wird!«9Diese vier Lebewesen loben und preisen den, der vor ihnen auf dem Thron sitzt und immer und ewig leben wird.10Und jedes Mal fallen die vierundzwanzig Ältesten dabei vor ihm nieder und beten den an, dem alle Macht gegeben ist und der ewig lebt. Sie legen ihre Kronen vor seinem Thron nieder und rufen:11»Dich, unseren Herrn und Gott, beten wir an. Du allein bist würdig, Ehre und Ruhm zu empfangen und für deine Macht gepriesen zu werden. Denn du hast alles erschaffen. Nach deinem Willen entstand die Welt und alles, was auf ihr lebt.«
Offenbarung 4
Новий Переклад Українською
Престол на небі
1Після цього я глянув, а ось переді мною були двері, відчинені в небеса, і голос, подібний до звуку сурми, який я чув раніше, заговорив до мене: «Піднімись сюди, і Я покажу тобі, що має відбутися після цього».2Я відразу опинився в Дусі, і ось там, на небі, стояв престол, на якому Хтось сидів.3Той, Хто там сидів, був подібний до каменя яшми та рубіну. Навколо престолу сяяла веселка, яка була подібна до смарагду.4Навколо престолу було ще двадцять чотири престоли, а на них сиділи двадцять чотири старці. Вони були одягнені в білий одяг, а на головах мали золоті корони.5Від престолу виходили блискавки, голоси та громи. Перед престолом палали сім світильників – сім духів Божих.6Також перед престолом було щось схоже на скляне море, прозоре, як кришталь. У центрі та навколо престолу були чотири живі істоти, які мали безліч очей спереду й ззаду.7Перша жива істота була схожа на лева, друга була як віл, третя мала обличчя, як у людини, четверта була схожа на орла, що летить.8Кожна з чотирьох живих істот мала по шість крил і безліч очей навколо й всередині. День і ніч вони ніколи не перестають говорити: «Святий, святий, святий Господь Бог Вседержитель,[1] Той, Хто є, Хто був і Хто має прийти».9І щоразу, коли живі істоти віддавали славу, честь і подяку Тому, Хто сидів на престолі й Хто живий навіки-віків,10двадцять чотири старці падали перед Тим, Хто сидів на престолі, і поклонялися Тому, Хто живий навіки-віків. Вони клали свої корони перед престолом, кажучи:11«Ти, наш Господь і Бог, гідний отримати славу, і честь, і владу, бо Ти створив усе і за Твоєю волею все існує та було створено!»