Offenbarung 16

Hoffnung für alle

1 Jetzt hörte ich, wie eine gewaltige Stimme aus dem Tempel den sieben Engeln zurief: »Geht und gießt die sieben Schalen mit Gottes Zorn über die Erde aus.«2 Da ging der erste Engel und goss seine Schale auf die Erde. Sofort bildeten sich bösartige und schmerzhafte Geschwüre bei allen Menschen, die das Zeichen des Tieres trugen und seine Statue anbeteten.3 Der zweite Engel goss seine Schale in das Meer. Da wurde das Wasser zu Blut. Es war verklumpt und dick wie das Blut von einem Toten. Und alle Lebewesen im Meer verendeten.4 Der dritte Engel goss seine Schale über die Flüsse und Quellen. Alles wurde zu Blut.5 Dabei hörte ich, wie der Engel, der über das Wasser herrscht, sagte: »Du hast dein Urteil gesprochen, du heiliger Gott, der du bist und immer warst. Du bist ein gerechter Richter.6 Sie haben alle getötet, die zu dir gehören, und sie haben das Blut deiner Propheten vergossen. Deshalb hast du ihnen Blut zu trinken gegeben. Das haben sie verdient!«7 Und ich hörte, wie eine Stimme vom Altar her sagte: »Ja, Herr, du allmächtiger Gott! Deine Urteile sind wahr und gerecht.«8 Dann goss der vierte Engel seine Schale über die Sonne. Von nun an quälte sie die Menschen mit ihrem Feuer.9 Alle Menschen litten unter der sengenden Glut. Doch keiner kehrte um und erkannte Gott als den Herrn an, dem alle Ehre gebührt. Sie verfluchten vielmehr seinen Namen und lehnten sich weiter gegen ihn auf, der sie mit solch schrecklichen Katastrophen heimsuchte.10 Der fünfte Engel schüttete seine Schale über dem Thron des Tieres aus. Da versank das Reich des Tieres in tiefste Finsternis. Die Menschen zerbissen sich vor Schmerzen die Zunge.11 Aber auch jetzt bereuten sie nichts und kehrten nicht um, sondern verfluchten den Gott des Himmels, weil sie solche Schmerzen und qualvollen Geschwüre ertragen mussten.12 Der sechste Engel goss seine Schale in den großen Fluss, den Euphrat. Der Fluss trocknete aus, so dass die Könige aus dem Osten ungehindert mit ihren Armeen in das Land eindringen konnten.13 Ich sah, wie aus dem Maul des Drachen, des Tieres und des falschen Propheten drei Dämonen hervorkamen, die wie Frösche aussahen.14 Es sind böse Geister, die Wunder vollbringen. Sie schwärmen aus zu den Herrschern dieser Erde, um sie zum Kampf zu vereinen – dem Kampf der Entscheidung, wenn der große Tag des allmächtigen Gottes kommt.15 »Doch vergiss nicht«, sagt Christus, »ich komme plötzlich und unerwartet wie ein Dieb! Nur wer wach bleibt und bereit ist, darf sich an diesem Tag glücklich schätzen. Nur wer seine Kleider griffbereit hat, muss dann nicht nackt umherlaufen und sich schämen.«16 Die dämonischen Geister versammelten die Herrscher dieser Welt und ihre Heere an dem Ort, der auf Hebräisch »Harmagedon« heißt.17 Der siebte Engel schüttete seine Schale in die Luft. Da erklang vom Thron des Tempels im Himmel eine gewaltige Stimme: »Jetzt ist alles ausgeführt!«18 Blitze zuckten, der Donner krachte, und gewaltige Stimmen dröhnten. Die Erde bebte so heftig wie noch nie seit Menschengedenken.19 Die große Stadt Babylon zerbrach in drei Teile, und die Städte der Welt sanken in Trümmer. Gott hatte Babylon und ihre Sünden nicht vergessen. Nun musste sie den Kelch, der mit Gottes furchtbarem Zorn gefüllt ist, bis zur bitteren Neige leeren.20 Die Inseln versanken, und die Berge stürzten in sich zusammen.21 Riesige zentnerschwere Hagelbrocken fielen vom Himmel auf die Menschen. Sie verfluchten Gott wegen dieser furchtbaren Katastrophe.

Offenbarung 16

Новий Переклад Українською

1 Тоді я почув гучний голос із Храму, який казав семи ангелам: «Ідіть та вилийте на землю сім чаш Божого гніву».2 Перший ангел пішов і вилив свою чашу на землю, і з’явилися болючі вирази та жахливі гнійні рани в людей, які мали знак звіра й поклонялися його образу.3 Другий ангел вилив свою чашу на море, і воно стало наче кров мерця, і все живе в морі загинуло.4 Третій ангел вилив свою чашу на річки та джерела води, і вони стали кров’ю.5 Тоді я почув ангела вод, що казав: «Праведний Ти, Хто є і Хто був, Святий Ти, бо так присудив.6 Адже вони пролили кров святих та пророків, і Ти дав їм пити кров. Вони варті цього!»7 І я почув вівтар, що казав: «Так, Господи Боже, Вседержителю, правдиві й справедливі Твої суди!»8 Четвертий ангел вилив свою чашу на сонце, і йому дозволено було палити людей вогнем.9 І велика спека обпалювала людей, так що вони зневажали ім’я Бога, Який має владу над цими карами, але вони не покаялись і не прославили Його.10 П’ятий ангел вилив свою чашу на престол звіра, і його царство занурилось у темряву. Люди від болю кусали свої язики11 й зневажали Бога небесного через їхні болі та рани, але вони не покаялись у своїх ділах.12 Шостий ангел вилив свою чашу на велику річку Євфрат, і вода її висохла, щоб підготувати шлях царям зі Сходу.13 Потім я побачив, як із пащі дракона, з пащі звіра та з уст лжепророка вийшли три нечисті духи, схожі на жаб.14 Це демонічні духи, які роблять знамення, вони виходять до царів усього світу, щоб зібрати їх для битви у великий День Бога Вседержителя.15 «Ось Я приходжу, як злодій! Блаженний той, хто пильнує й зберігає свій одяг, щоб не ходити оголеним і щоб люди не бачили його сорому».16 Потім нечисті духи зібрали царів на місце, яке єврейською називається Армагеддон.[1]17 Сьомий ангел вилив свою чашу в повітря, і з Храму від престолу пролунав гучний голос, що казав: «Звершилося!»18 Потім спалахнули блискавки, пролунали голоси та громи й стався великий землетрус. Такого землетрусу не було відтоді, як людство живе на землі, настільки сильним був землетрус.19 Велике місто розділилося на три частини, і міста народів розпалися. Бог згадав великий Вавилон і дав йому чашу, наповнену вином Його лютого гніву.20 Кожен острів утік, і гір неможливо було знайти.21 Величезний град, завбільшки з талант,[2] падав із неба на людей. І вони зневажали Бога через кару градом, бо кара була дуже велика.