Römer 10 | Einheitsübersetzung 2016

Einheitsübersetzung 2016

Das Gebet des Apostels für Israel

1 Brüder und Schwestern, ich wünsche von ganzem Herzen und bete zu Gott, dass sie gerettet werden. (Röm 9,1; Röm 11,26) 2 Denn ich bezeuge ihnen, dass sie Eifer haben für Gott, aber ohne Erkenntnis. 3 Denn indem sie die Gerechtigkeit Gottes verkannten und ihre eigene Gerechtigkeit aufzurichten suchten, haben sie sich der Gerechtigkeit Gottes nicht unterworfen. 4 Denn Ziel des Gesetzes ist Christus zur Gerechtigkeit für jeden, der glaubt. (Röm 8,4; Gal 3,24)

Heilende Nähe Christi im Evangelium für alle, die glauben

5 Denn Mose schreibt über die Gerechtigkeit aus dem Gesetz: Der Mensch, der dieses tut, wird darin leben. (3Mo 18,5; Gal 3,12) 6 Die Gerechtigkeit aus dem Glauben aber spricht: Sag nicht in deinem Herzen: Wer wird in den Himmel hinaufsteigen? Das heißt: Christus herabzuholen. (5Mo 30,12; Ps 107,26; Bar 3,29) 7 Oder: Wer wird in den Abgrund hinabsteigen? Das heißt: Christus von den Toten heraufzuführen. (Ps 107,26) 8 Sondern was sagt sie? Nahe ist dir das Wort in deinem Mund und in deinem Herzen. Das heißt: das Wort des Glaubens, das wir verkünden; (5Mo 30,14) 9 denn wenn du mit deinem Mund bekennst: Herr ist Jesus - und in deinem Herzen glaubst: Gott hat ihn von den Toten auferweckt, so wirst du gerettet werden. (1Kor 12,3) 10 Denn mit dem Herzen glaubt man und das führt zur Gerechtigkeit, mit dem Mund bekennt man und das führt zur Rettung. 11 Denn die Schrift sagt: Jeder, der an ihn glaubt, wird nicht zugrunde gehen. (Jes 28,16; Röm 9,33) 12 Denn darin gibt es keinen Unterschied zwischen Juden und Griechen. Denn alle haben denselben Herrn; aus seinem Reichtum beschenkt er alle, die ihn anrufen. (Röm 1,16; Gal 3,28; Kol 3,11) 13 Denn jeder, der den Namen des Herrn anruft, wird gerettet werden. (Joe 3,5)

Mögliche Gründe für das Nein Israels

14 Wie sollen sie nun den anrufen, an den sie nicht glauben? Wie sollen sie an den glauben, von dem sie nichts gehört haben? Wie sollen sie hören, wenn niemand verkündet? 15 Wie soll aber jemand verkünden, wenn er nicht gesandt ist? Wie geschrieben steht: Wie willkommen sind die Füße der Freudenboten, die Gutes verkünden! (Jes 52,7) 16 Doch nicht alle sind dem Evangelium gehorsam geworden. Denn Jesaja sagt: Herr, wer hat unserer Kunde geglaubt? (Jes 53,1) 17 So gründet der Glaube in der Botschaft, die Botschaft aber im Wort Christi. 18 Aber, so frage ich: Haben sie etwa nicht gehört? Ja doch: In die ganze Welt ist ihr Schall gedrungen und bis an die Enden der Erde ihre Worte. (Ps 19,5) 19 Aber ich frage: Hat etwa Israel nicht verstanden? Zunächst antwortet Mose: Ich will euch eifersüchtig machen auf ein Volk, das kein Volk ist; auf ein unverständiges Volk will ich euch zornig machen. (5Mo 32,21) 20 Aber Jesaja wagt sogar zu sagen: Ich ließ mich finden von denen, die nicht nach mir suchten; ich offenbarte mich denen, die nicht nach mir fragten. (Jes 65,1) 21 Über Israel aber sagt er: Den ganzen Tag habe ich meine Hände ausgestreckt nach einem ungehorsamen und widerspenstigen Volk. (Jes 65,2)

Новий Переклад Українською

1 Брати, бажання мого серця й молитва до Бога за ізраїльтян – про їхнє спасіння. 2 Бо я свідчу їм, що вони ревно ставляться до Бога, але без належного пізнання. 3 Оскільки, не знаючи Божої праведності й намагаючись встановити власну, вони не підкорилися Божій праведності. 4 Бо Христос є метою Закону^[1] для виправдання кожного, хто вірить. 5 Мойсей пише про праведність від Закону: «Людина, яка виконуватиме його настанови, буде жити ними».^[2] 6 Але про праведність від віри говорить: «Не кажи у своєму серці: „Хто зійде на небо?“^[3] (щоб привести Христа додолу) 7 або „Хто зійде в безодню?“^[4] (щоб Христа воскресити з мертвих)». 8 Але що каже Писання? «Слово біля тебе, у твоїх устах і у твоєму серці».^[5] Це слова віри, яку ми проповідуємо. 9 Якщо ти визнаєш устами, що Ісус є Господом, і повіриш своїм серцем, що Бог воскресив Його з мертвих, то будеш спасенний. 10 Бо серцем віримо для виправдання, а устами проголошуємо для спасіння. 11 Як говорить Святе Письмо: «Кожен, хто вірить у Нього, не буде осоромлений».^[6] 12 Адже немає різниці між юдеєм та язичником: Той Самий Господь над усіма, щедро благословляє всіх, хто кличе Його, 13 бо«кожний, хто прикличе ім’я Господнє, буде спасенний».^[7] 14 Але як зможуть покликати Того, у Кого не повірили? І як зможуть повірити в Того, про Кого не чули? І як зможуть почути без проповідника? 15 І як будуть проповідувати, якщо їх не буде послано? Як написано: «Які гарні ноги тих, хто приносить Добру Звістку!»^[8] 16 Однак не всі сприйняли Добру Звістку. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив почутому від нас?»^[9] 17 Тож віра приходить від слухання, а слухання – через Слово Христа. 18 Але я запитую: невже вони не чули? Навпаки! «По всій землі розходиться їхній голос, і до краю всесвіту – їхні слова».^[10] (Ps 18,5) 19 Ще раз запитую: хіба Ізраїль не знав? Першим говорить Мойсей: «Я спонукаю вас до ревнощів через тих, хто не є народом; через народ, який не має розуміння, роздратую вас».^[11] 20 А Ісая сміливо каже: «Мене знайшли ті, хто не шукав; Я відкрив Себе тим, хто не питав про Мене».^[12] 21 А про Ізраїль він каже: «Цілий день Я простягав Свої руки до непокірного й впертого народу».^[13]