1Für den Chormeister. Ein Psalm Davids.2HERR, an deiner Macht freut sich der König;
über deine Hilfe, wie jubelt er laut.3Du hast ihm den Wunsch seines Herzens gewährt,
ihm nicht versagt, was seine Lippen begehrten. [Sela] (Ps 20,5)4Ja, du kommst ihm entgegen mit Segen und Glück,
du setzt auf sein Haupt eine goldene Krone. (Ps 132,18)5Leben erbat er von dir, du gabst es ihm,
lange Jahre, immer und ewig. (1Kön 3,14; Ps 61,7)6Groß ist seine Herrlichkeit durch deine rettende Tat,
du legst auf ihn Hoheit und Pracht.7Ja, du machst ihn zum Segen für immer;
du beglückst ihn mit Freude vor deinem Angesicht. (1Mo 12,2; 1Mo 48,20; 1Chr 17,27)8Denn der König vertraut auf den HERRN,
durch die Huld des Höchsten wird er nicht wanken.9Deine Hand finde all deine Feinde;
deine Rechte finde, die dich hassen.10Du lässt sie glühen wie einen feurigen Ofen,
sobald dein Angesicht erscheint.
Der HERR verschlingt sie in seinem Zorn
und es frisst sie das Feuer.11Du wirst ihre Brut von der Erde tilgen;
ihre Nachkommen aus der Mitte der Menschen. (Ps 109,13)12Denn sie hatten Böses gegen dich vor,
sie haben Ränke ersonnen /
- sie werden nichts vermögen.13Denn du schlägst sie in die Flucht,
wenn du mit deinem Bogen auf ihr Angesicht zielst.14Erhebe dich, HERR, in deiner Macht!
Deiner Kraft wollen wir singen und spielen.
Psalm 21
Новий Переклад Українською
1Керівнику хору. На мотив«Лань на світанку». Псалом Давидів.2Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? Чому Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?3Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.4Але ж Ти – Святий; Ти, оточений хваліннями Ізраїлю, сидиш на престолі.5На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.6До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.7Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.8Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.9«Він покладався на ГОСПОДА, тож нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».10Ти ж, ГОСПОДИ, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти Тобі ще біля грудей моєї матері.11На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.12Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.13Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.14Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.15Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.16Моя життєва сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.17Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи[1] руки мої та ноги мої.18Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.19Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.20А Ти, ГОСПОДИ, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.21Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.22Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну душу мою.23Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.24Ті, хто ГОСПОДА боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!25Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.26Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.27Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть ГОСПОДА ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!28Згадають ГОСПОДА й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.29Бо ГОСПОДЕВІ належить царство, Він править народами.30Усі багатії[2] землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до смертного пороху й не можуть душу свою зберегти живою.31Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.32Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.