1Dann hörte ich, wie eine laute Stimme aus dem Tempel den sieben Engeln zurief: Geht und gießt die sieben Schalen mit dem Zorn Gottes über die Erde! (Jes 66,6; Zef 3,8)2Der erste ging und goss seine Schale über das Land. Da bildete sich ein böses und schlimmes Geschwür an den Menschen, die das Kennzeichen des Tieres trugen und sein Standbild anbeteten. (2Mo 9,9; 5Mo 28,35)3Der zweite Engel goss seine Schale über das Meer. Da wurde es zu Blut, das aussah wie das Blut eines Toten; und alle Lebewesen im Meer starben. (2Mo 7,17)4Der dritte goss seine Schale über die Flüsse und Wasserquellen. Da wurde alles zu Blut. (2Mo 7,19)5Und ich hörte den Engel, der die Macht über das Wasser hat, sagen: Gerecht bist du, der du bist und der du warst, du Heiliger; denn damit hast du ein gerechtes Urteil gefällt. (2Mo 3,14; 5Mo 32,4; Ps 119,137)6Sie haben das Blut von Heiligen und Propheten vergossen; deshalb hast du ihnen Blut zu trinken gegeben, so haben sie es verdient. (Ps 79,3; Jes 49,26)7Und ich hörte eine Stimme vom Altar her sagen: Ja, Herr, Gott und Herrscher über die ganze Schöpfung. Wahr und gerecht sind deine Gerichtsurteile. (Ps 19,10)8Der vierte Engel goss seine Schale über die Sonne. Da wurde ihr Macht gegeben, mit ihrem Feuer die Menschen zu verbrennen.9Und die Menschen verbrannten in der großen Hitze. Dennoch lästerten sie den Namen Gottes, der die Macht über diese Plagen hat. Sie bekehrten sich nicht dazu, ihm die Ehre zu geben.10Der fünfte Engel goss seine Schale über den Thron des Tieres. Da kam Finsternis über das Reich des Tieres und die Menschen zerbissen sich vor Angst und Schmerz die Zunge. (2Mo 10,21)11Dennoch lästerten sie den Gott des Himmels wegen ihrer Schmerzen und ihrer Geschwüre; und sie ließen nicht ab von ihrem Treiben.12Der sechste Engel goss seine Schale über den großen Strom, den Eufrat. Da trocknete sein Wasser aus, sodass den Königen vom Aufgang der Sonne der Weg offen stand. (1Mo 15,18; 5Mo 1,7; Jes 41,2; Jer 50,38)13Dann sah ich aus dem Maul des Drachen und aus dem Maul des Tieres und aus dem Maul des falschen Propheten drei unreine Geister hervorkommen, die wie Frösche aussahen. (2Mo 8,3)14Es sind Dämonengeister, die Wunderzeichen tun; sie schwärmten aus zu den Königen der ganzen Erde, um sie zusammenzuholen für den Krieg am großen Tag Gottes, des Herrschers über die ganze Schöpfung.15Siehe, ich komme wie ein Dieb. Selig, wer wach bleibt und sein Gewand anbehält, damit er nicht nackt gehen muss und man seine Blöße nicht sieht! (Mt 24,37; Lk 12,35; Offb 1,3)16Die Geister führten die Könige an dem Ort zusammen, der auf Hebräisch Harmagedon heißt.[1]17Und der siebte Engel goss seine Schale über die Luft. Da kam eine laute Stimme aus dem Tempel, die vom Thron her rief: Es ist geschehen. (Jes 66,6)18Und es folgten Blitze, Stimmen und Donner; es entstand ein gewaltiges Erdbeben, wie noch keines gewesen war, seitdem es Menschen auf der Erde gibt. So gewaltig war dieses Beben. (2Mo 19,16; Dan 12,1)19Die große Stadt brach in drei Teile auseinander und die Städte der Völker stürzten ein. Gott hatte sich an Babylon, die Große, erinnert und reichte ihr den Becher mit dem Wein seines rächenden Zornes. (Jes 51,17; Jer 25,15; Dan 4,27)20Alle Inseln verschwanden und es gab keine Berge mehr.21Und gewaltige Hagelbrocken, zentnerschwer, stürzten vom Himmel auf die Menschen herab. Dennoch lästerten die Menschen Gott wegen dieser Hagelplage; denn die Plage war über die Maßen groß. (2Mo 9,22)
Offenbarung 16
Новий Переклад Українською
Сім чаш Божого гніву
1Тоді я почув гучний голос із Храму, який казав семи ангелам: «Ідіть та вилийте на землю сім чаш Божого гніву».2Перший ангел пішов і вилив свою чашу на землю, і з’явилися болючі вирази та жахливі гнійні рани в людей, які мали знак звіра й поклонялися його образу.3Другий ангел вилив свою чашу на море, і воно стало наче кров мерця, і все живе в морі загинуло.4Третій ангел вилив свою чашу на річки та джерела води, і вони стали кров’ю.5Тоді я почув ангела вод, що казав: «Праведний Ти, Хто є і Хто був, Святий Ти, бо так присудив.6Адже вони пролили кров святих та пророків, і Ти дав їм пити кров. Вони варті цього!»7І я почув вівтар, що казав: «Так, Господи Боже, Вседержителю, правдиві й справедливі Твої суди!»8Четвертий ангел вилив свою чашу на сонце, і йому дозволено було палити людей вогнем.9І велика спека обпалювала людей, так що вони зневажали ім’я Бога, Який має владу над цими карами, але вони не покаялись і не прославили Його.10П’ятий ангел вилив свою чашу на престол звіра, і його царство занурилось у темряву. Люди від болю кусали свої язики11й зневажали Бога небесного через їхні болі та рани, але вони не покаялись у своїх ділах.12Шостий ангел вилив свою чашу на велику річку Євфрат, і вода її висохла, щоб підготувати шлях царям зі Сходу.13Потім я побачив, як із пащі дракона, з пащі звіра та з уст лжепророка вийшли три нечисті духи, схожі на жаб.14Це демонічні духи, які роблять знамення, вони виходять до царів усього світу, щоб зібрати їх для битви у великий День Бога Вседержителя.15«Ось Я приходжу, як злодій! Блаженний той, хто пильнує й зберігає свій одяг, щоб не ходити оголеним і щоб люди не бачили його сорому».16Потім нечисті духи зібрали царів на місце, яке єврейською називається Армагеддон.[1]17Сьомий ангел вилив свою чашу в повітря, і з Храму від престолу пролунав гучний голос, що казав: «Звершилося!»18Потім спалахнули блискавки, пролунали голоси та громи й стався великий землетрус. Такого землетрусу не було відтоді, як людство живе на землі, настільки сильним був землетрус.19Велике місто розділилося на три частини, і міста народів розпалися. Бог згадав великий Вавилон і дав йому чашу, наповнену вином Його лютого гніву.20Кожен острів утік, і гір неможливо було знайти.21Величезний град, завбільшки з талант,[2] падав із неба на людей. І вони зневажали Бога через кару градом, бо кара була дуже велика.