Matthäus 14 | Einheitsübersetzung 2016

Einheitsübersetzung 2016

Die Meinung des Herodes über Jesus

1 Zu dieser Zeit hörte der Tetrarch Herodes, was man von Jesus erzählte.^[1] (Mk 6,14; Lk 9,7) 2 Er sagte zu seinem Gefolge: Das ist Johannes der Täufer. Er ist von den Toten auferweckt worden; deshalb wirken solche Kräfte in ihm. (Mt 16,14; Mk 8,28; Lk 9,19)

Die Enthauptung des Täufers

3 Herodes hatte nämlich Johannes festnehmen und in Ketten ins Gefängnis werfen lassen wegen der Herodias, der Frau seines Bruders Philippus. (Mk 6,17; Lk 3,19) 4 Denn Johannes hatte zu ihm gesagt: Es ist dir nicht erlaubt, sie zur Frau zu haben. (3Mo 18,16; 3Mo 20,21) 5 Dieser wollte ihn töten lassen, fürchtete sich aber vor dem Volk; denn man hielt Johannes für einen Propheten. (Mt 21,26) 6 Als aber der Geburtstag des Herodes war, tanzte die Tochter der Herodias vor ihnen. Und sie gefiel Herodes, 7 sodass er mit einem Eid zusagte, ihr zu geben, was immer sie sich wünschte. 8 Sie aber, angestiftet von ihrer Mutter, sagte: Gib mir hier auf einer Schale den Kopf Johannes des Täufers! 9 Und der König, der traurig wurde wegen der Eide und wegen der Gäste, befahl, den Kopf zu bringen. 10 Und er schickte und ließ Johannes im Gefängnis enthaupten. 11 Man brachte seinen Kopf auf einer Schale und gab ihn dem Mädchen und sie brachte ihn ihrer Mutter. 12 Und seine Jünger kamen, holten den Leichnam und begruben ihn. Dann gingen sie und berichteten es Jesus.

Die Speisung der Fünftausend

13 Als Jesus das hörte, zog er sich allein von dort mit dem Boot in eine einsame Gegend zurück. Aber die Volksscharen hörten davon und folgten ihm zu Fuß aus den Städten nach. (Mt 15,32; Mk 6,31; Mk 8,1; Lk 9,10; Joh 6,1)

Mt 15,32Mk 6,31Mk 8,1Lk 9,10Joh 6,1

14 Als er ausstieg, sah er die vielen Menschen und hatte Mitleid mit ihnen und heilte ihre Kranken. (Mt 9,36) 15 Als es Abend wurde, kamen die Jünger zu ihm und sagten: Der Ort ist abgelegen und es ist schon spät geworden. Schick die Leute weg, damit sie in die Dörfer gehen und sich etwas zu essen kaufen! 16 Jesus aber antwortete: Sie brauchen nicht wegzugehen. Gebt ihr ihnen zu essen! 17 Sie sagten zu ihm: Wir haben nur fünf Brote und zwei Fische hier. 18 Er antwortete: Bringt sie mir her! 19 Dann ordnete er an, die Leute sollten sich ins Gras setzen. Und er nahm die fünf Brote und die zwei Fische, blickte zum Himmel auf, sprach den Lobpreis, brach die Brote und gab sie den Jüngern; die Jünger aber gaben sie den Leuten 20 und alle aßen und wurden satt. Und sie sammelten die übrig gebliebenen Brotstücke ein, zwölf Körbe voll. (2Kön 4,44) 21 Es waren etwa fünftausend Männer, die gegessen hatten, dazu noch Frauen und Kinder.

Die Offenbarung des Gottessohnes auf dem Wasser

22 Gleich darauf drängte er die Jünger, ins Boot zu steigen und an das andere Ufer vorauszufahren. Inzwischen wollte er die Leute nach Hause schicken. (Mk 6,45; Joh 6,15) 23 Nachdem er sie weggeschickt hatte, stieg er auf einen Berg, um für sich allein zu beten. Als es Abend wurde, war er allein dort. (Lk 6,12) 24 Das Boot aber war schon viele Stadien vom Land entfernt und wurde von den Wellen hin und her geworfen; denn sie hatten Gegenwind. 25 In der vierten Nachtwache kam er zu ihnen; er ging auf dem See. 26 Als ihn die Jünger über den See kommen sahen, erschraken sie, weil sie meinten, es sei ein Gespenst, und sie schrien vor Angst. 27 Doch sogleich sprach Jesus zu ihnen und sagte: Habt Vertrauen, ich bin es; fürchtet euch nicht! 28 Petrus erwiderte ihm und sagte: Herr, wenn du es bist, so befiehl, dass ich auf dem Wasser zu dir komme! 29 Jesus sagte: Komm! Da stieg Petrus aus dem Boot und kam über das Wasser zu Jesus. 30 Als er aber den heftigen Wind bemerkte, bekam er Angst. Und als er begann unterzugehen, schrie er: Herr, rette mich! 31 Jesus streckte sofort die Hand aus, ergriff ihn und sagte zu ihm: Du Kleingläubiger, warum hast du gezweifelt? (Mt 8,26) 32 Und als sie ins Boot gestiegen waren, legte sich der Wind. 33 Die Jünger im Boot aber fielen vor Jesus nieder und sagten: Wahrhaftig, Gottes Sohn bist du. (Mt 16,16; Joh 1,49; Joh 11,27)

Heilungen in Gennesaret

34 Sie fuhren auf das Ufer zu und kamen nach Gennesaret. (Mk 6,53) 35 Als die Leute jener Gegend ihn erkannten, schickten sie in die ganze Umgebung. Und man brachte alle Kranken zu ihm 36 und bat ihn, er möge sie wenigstens den Saum seines Gewandes berühren lassen. Und alle, die ihn berührten, wurden geheilt. (Mt 9,21)

Новий Переклад Українською

Ув’язнення та смерть Івана Хрестителя

1 У той час тетрарх Ірод^[1] почув про Ісуса 2 та сказав своїм слугам: «Це Іван Хреститель. Він воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього». 3 Бо Ірод, схопивши Івана, зв’язав його та посадив до в’язниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата, 4 тому що Іван казав йому: «Не годиться тобі одружуватися з нею!» 5 Ірод бажав би вбити його, але боявся народу, який вважав Івана пророком. 6 Коли святкували день народження Ірода, дочка Іродіади станцювала серед гостей і сподобалася Іродові. 7 За це він клятвою обіцяв дати їй усе, що вона тільки попросить. 8 Вона ж, навчена своєю матір’ю, сказала: «Дай мені на блюді голову Івана Хрестителя». 9 Цар засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, наказав виконати її бажання. 10 Він надіслав людей до в’язниці відрубати Іванові голову. 11 Його голову принесли на блюді та віддали дівчині, а вона віднесла її своїй матері. 12 Після того учні Івана прийшли, забрали його тіло та поховали, а потім прийшли та сповістили про це Ісуса.

Ісус годує п’ять тисяч

13 Коли Ісус почув це, то сів у човен та відплив звідти в пустинне місце, щоб бути на самоті. Але люди з різних міст, дізнавшись про це, пішли пішки за Ним. 14 Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними та зцілив їхніх хворих. 15 Коли настав вечір, Його учні підійшли й сказали: ―Тут пустинне місце, і година вже пізня, відпусти людей, щоби пішли в села та купили собі їжу. 16 Ісус же сказав їм: ―Не треба їм іти, ви дайте їм їсти! 17 Вони відповіли Йому: ―Ми тут маємо лише п’ять хлібів та дві рибини. 18 Він сказав: ―Принесіть їх Мені! 19 Ісус наказав людям посідати на траву. Потім узяв п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав хліби учням, а учні роздали людям. 20 Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять повних кошиків залишків. 21 Тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.

Ісус іде по воді

22 Відразу після цього Ісус звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік раніше за Нього, поки Він відпустить людей. 23 А відпустивши людей, Ісус зійшов на гору, щоб помолитися на самоті. Коли настав вечір, Він залишився там один. 24 Човен віддалився вже далеко від берега, і через супротивний вітер його почали кидати хвилі. 25 О четвертій сторожі ночі^[2] Ісус пішов до Своїх учнів, ідучи по воді. 26 Побачивши, що Він іде по воді, учні жахнулись і з переляку закричали: «Це привид!» 27 Але Ісус тієї ж миті заговорив до них: ―Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся! 28 Тоді Петро сказав у відповідь: ―Господи, якщо це Ти, накажи, щоб я пішов до Тебе по воді! 29 Ісус сказав: ―Іди! І, вийшовши з човна, Петро почав іти по воді до Ісуса. 30 Але, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути й закричав: ―Господи, спаси мене! 31 Ісус, одразу простягнувши руку, схопив його та промовив: ―Маловіре, чому ти засумнівався? 32 Коли вони сіли в човен, вітер стих. 33 Ті, що були в човні, вклонилися Йому, кажучи: «Ти істинно – Син Божий!»

Зцілення хворих у Генезареті

34 Перепливши море, вони прибули до Генезаретської землі. 35 Люди з тієї місцевості впізнали Ісуса та надіслали звістку по всій околиці. До Нього принесли всіх хворих 36 і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу, і всі, хто торкнувся, були зцілені.