Johannes 5 | Einheitsübersetzung 2016

Einheitsübersetzung 2016

DIE SELBSTOFFENBARUNG JESU VOR SEINEM VOLK

Die Heilung eines Gelähmten an einem Fest in Jerusalem

1 Danach war ein Fest der Juden und Jesus ging hinauf nach Jerusalem. 2 In Jerusalem gibt es beim Schaftor einen Teich, zu dem fünf Säulenhallen gehören; dieser Teich heißt auf Hebräisch Betesda. 3-4 In diesen Hallen lagen viele Kranke, darunter Blinde, Lahme und Verkrüppelte.^[1] 5 Dort lag auch ein Mann, der schon achtunddreißig Jahre krank war. (5Mo 2,14) 6 Als Jesus ihn dort liegen sah und erkannte, dass er schon lange krank war, fragte er ihn: Willst du gesund werden? 7 Der Kranke antwortete ihm: Herr, ich habe keinen Menschen, der mich, sobald das Wasser aufwallt, in den Teich trägt. Während ich mich hinschleppe, steigt schon ein anderer vor mir hinein. 8 Da sagte Jesus zu ihm: Steh auf, nimm deine Liege und geh! (Mt 9,6; Mk 2,11; Lk 5,24) 9 Sofort wurde der Mann gesund, nahm seine Liege und ging. Dieser Tag war aber ein Sabbat. (Joh 9,14) 10 Da sagten die Juden zu dem Geheilten: Es ist Sabbat, du darfst deine Liege nicht tragen. 11 Er erwiderte ihnen: Der mich gesund gemacht hat, sagte zu mir: Nimm deine Liege und geh! 12 Sie fragten ihn: Wer ist denn der Mensch, der zu dir gesagt hat: Nimm deine Liege und geh? 13 Der Geheilte wusste aber nicht, wer es war. Jesus war nämlich weggegangen, weil dort eine große Menschenmenge zugegen war. 14 Danach traf ihn Jesus im Tempel und sagte zu ihm: Sieh, du bist gesund geworden; sündige nicht mehr, damit dir nicht noch Schlimmeres zustößt! (Joh 8,11) 15 Der Mann ging fort und teilte den Juden mit, dass es Jesus war, der ihn gesund gemacht hatte. 16 Daraufhin verfolgten die Juden Jesus, weil er das an einem Sabbat getan hatte. 17 Jesus aber entgegnete ihnen: Mein Vater wirkt bis jetzt und auch ich wirke. (Joh 9,4) 18 Darum suchten die Juden noch mehr, ihn zu töten, weil er nicht nur den Sabbat brach, sondern auch Gott seinen Vater nannte und sich damit Gott gleichmachte. (Joh 7,1; Joh 10,33) 19 Jesus aber sagte zu ihnen: Amen, amen, ich sage euch: Der Sohn kann nichts von sich aus tun, sondern nur, wenn er den Vater etwas tun sieht. Was nämlich der Vater tut, das tut in gleicher Weise der Sohn. 20 Denn der Vater liebt den Sohn und zeigt ihm alles, was er tut, und noch größere Werke wird er ihm zeigen, sodass ihr staunen werdet. (Joh 3,35; Joh 14,12) 21 Denn wie der Vater die Toten auferweckt und lebendig macht, so macht auch der Sohn lebendig, wen er will. (1Sam 2,6; 2Kön 5,7) 22 Auch richtet der Vater niemanden, sondern er hat das Gericht ganz dem Sohn übertragen, (Joh 5,27) 23 damit alle den Sohn ehren, wie sie den Vater ehren. Wer den Sohn nicht ehrt, ehrt auch den Vater nicht, der ihn gesandt hat. 24 Amen, amen, ich sage euch: Wer mein Wort hört und dem glaubt, der mich gesandt hat, hat das ewige Leben; er kommt nicht ins Gericht, sondern ist aus dem Tod ins Leben hinübergegangen. (Joh 3,18) 25 Amen, amen, ich sage euch: Die Stunde kommt und sie ist schon da, in der die Toten die Stimme des Sohnes Gottes hören werden; und alle, die sie hören, werden leben. 26 Denn wie der Vater das Leben in sich hat, so hat er auch dem Sohn gegeben, das Leben in sich zu haben. (Mt 11,27) 27 Und er hat ihm Vollmacht gegeben, Gericht zu halten, weil er der Menschensohn ist. (Dan 7,13) 28 Wundert euch nicht darüber! Die Stunde kommt, in der alle, die in den Gräbern sind, seine Stimme hören (Dan 12,2; Mt 16,27) 29 und herauskommen werden: Die das Gute getan haben, werden zum Leben auferstehen, die das Böse getan haben, werden zum Gericht auferstehen. 30 Von mir selbst aus kann ich nichts tun; ich richte, wie ich es vom Vater höre, und mein Gericht ist gerecht, weil ich nicht meinen Willen suche, sondern den Willen dessen, der mich gesandt hat. (Joh 4,34; Joh 6,38) 31 Wenn ich über mich selbst Zeugnis ablege, ist mein Zeugnis nicht wahr; (Joh 8,13) 32 ein anderer ist es, der über mich Zeugnis ablegt, und ich weiß: Das Zeugnis, das er über mich ablegt, ist wahr. 33 Ihr habt zu Johannes geschickt und er hat für die Wahrheit Zeugnis abgelegt. (Joh 1,19; Joh 18,37) 34 Ich aber nehme von keinem Menschen ein Zeugnis an, sondern ich sage dies nur, damit ihr gerettet werdet. 35 Jener war die Lampe, die brennt und leuchtet, doch ihr wolltet euch nur eine Zeit lang an ihrem Licht erfreuen. (Joh 1,8) 36 Ich aber habe ein gewichtigeres Zeugnis als das des Johannes: Die Werke, die mein Vater mir übertragen hat, damit ich sie zu Ende führe, diese Werke, die ich vollbringe, legen Zeugnis dafür ab, dass mich der Vater gesandt hat. (Joh 10,35) 37 Auch der Vater selbst, der mich gesandt hat, hat über mich Zeugnis abgelegt. Ihr habt weder seine Stimme je gehört noch seine Gestalt gesehen 38 und auch sein Wort bleibt nicht in euch, weil ihr dem nicht glaubt, den er gesandt hat. 39 Ihr erforscht die Schriften, weil ihr meint, in ihnen das ewige Leben zu haben; gerade sie legen Zeugnis über mich ab. 40 Und doch wollt ihr nicht zu mir kommen, um das Leben zu haben. 41 Ehre von Menschen nehme ich nicht an. (1Thess 2,6) 42 Ich habe euch jedoch erkannt, dass ihr die Liebe zu Gott nicht in euch habt. (5Mo 6,4) 43 Ich bin im Namen meines Vaters gekommen und ihr nehmt mich nicht an. Wenn aber ein anderer in seinem eigenen Namen kommt, dann werdet ihr ihn annehmen. 44 Wie könnt ihr zum Glauben kommen, wenn ihr eure Ehre voneinander annehmt, nicht aber die Ehre sucht, die von dem einen Gott kommt? (Joh 12,43) 45 Denkt nicht, dass ich euch beim Vater anklagen werde; Mose klagt euch an, auf den ihr eure Hoffnung gesetzt habt. 46 Wenn ihr Mose glauben würdet, müsstet ihr auch mir glauben; denn über mich hat er geschrieben. 47 Wenn ihr aber seinen Schriften nicht glaubt, wie könnt ihr dann meinen Worten glauben?

Новий Переклад Українською

Ісус зцілює хворого біля купальні

1 Після цього було юдейське свято, і Ісус пішов до Єрусалима. 2 В Єрусалимі, біля Овечих воріт, є купальня, яка єврейською називається Віфезда й має п’ять критих колонад. 3 Там лежало багато хворих, сліпих, кривих та паралізованих. Вони чекали, коли вода збуриться. 4 Іноді ангел Господній сходив та збурював воду, і хто перший заходив у воду, зцілювався, хоч би якою була його хвороба.^[1] 5 Був же там чоловік, який хворів уже тридцять вісім років. 6 Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що той вже багато часу був хворий, сказав: ―Ти хочеш одужати? 7 Хворий відповів: ―Господи, я не маю людини, котра б допомогла мені увійти до купальні, коли вода збуриться. Як тільки я дістаюся до води, хтось інший заходить раніше за мене. 8 Ісус сказав йому: ―Підведися, візьми свою постіль та ходи! 9 І відразу чоловік став здоровим, узяв свою постіль та пішов. Тоді була Субота. 10 Тому юдеї сказали зціленому: ―Сьогодні Субота, і тобі не дозволено нести свою постіль. 11 Але він відповів їм: ―Той, Хто зцілив мене, сказав мені: «Візьми свою постіль та ходи». 12 Вони запитали: ―Хто Той Чоловік, Який сказав тобі взяти постіль та йти? 13 Але зцілений не знав, Хто Це був, адже Ісус зник у натовпі, що був у тому місці. 14 Згодом Ісус знайшов його в Храмі й сказав йому: ―Ось ти вже здоровий. Не гріши більше, щоб не сталося з тобою чогось гіршого. 15 Той чоловік пішов та сповістив юдеїв, що це Ісус зцілив його.

Влада Ісуса

16 Через те, що Ісус зробив це в Суботу, юдеї переслідували Ісуса. 17 Ісус же сказав їм: «Мій Отець до цього часу працює, і Я теж працюю». 18 Тоді юдеї ще більше шукали нагоди вбити Ісуса, бо Він не тільки порушував Суботу, але й називав Бога Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові. 19 Ісус відповів їм: ―Істинно кажу вам: Син нічого не може робити Сам від Себе, доки не побачить Отця, Який робить. Те, що робить Отець, робить і Син так само. 20 Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що робить Сам, і Він покаже Йому справи ще більші за ці, щоб ви дивувалися. 21 Так само, як Отець воскрешає мертвих і дає їм життя, так і Син дає життя тим, кому хоче. 22 Навіть більше, Отець нікого не судить, Він увесь суд передав Синові, 23 щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує й Отця, Який послав Його. 24 Істинно кажу вам: хто чує Моє Слово і вірить Тому, Хто надіслав Мене, той має життя вічне й на суд не приходить, а перейшов від смерті до життя. 25 Істинно кажу вам: приходить час, і вже прийшов, коли мертві почують голос Сина Божого, і ті, хто почує, оживуть. 26 Адже як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати життя в Собі 27 Він дав Йому владу судити, тому що Він – Син Людський. 28 Не дивуйтеся тому, що приходить час, коли всі, хто в могилах, почують Його голос 29 і вийдуть із них. Ті, хто робив добро, воскреснуть для життя, а ті, хто робив зло, воскреснуть на суд. 30 Я нічого не можу робити від Себе. Я суджу, як чую, і Мій суд справедливий, тому що Я прагну сповнити не Свою волю, а волю Того, Хто послав Мене.

Свідчення про Ісуса

31 Якби Я свідчив Сам про Себе, то Моє свідчення не було б правдиве, 32 але про Мене свідчить Інший, і Я знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, правдиве. 33 Ви посилали до Івана, і він свідчив про істину. 34 Я ж не потребую свідчення від людини, але кажу вам про це, щоб ви були спасенні. 35 Іван був світильником, горів та світив, і ви хотіли деякий час радіти при його світлі. 36 Але є в Мене свідчення більше за свідчення Івана. Бо діла, які Отець доручив Мені звершити і які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець послав Мене. 37 І Отець, Який послав Мене, свідчить про Мене. Ви ніколи не чули Його голосу й не бачили Його обличчя. 38 Ви не маєте Його Слова, яке б у вас перебувало, бо не вірите в Того, Кого Він послав. 39 Ви старанно досліджуєте Писання, сподіваючись через них мати життя вічне, а вони свідчать про Мене. 40 Однак ви не бажаєте прийти до Мене, щоб мати життя. 41 Я не приймаю слави від людей, 42 але Я знаю вас, що ви не маєте в собі любові до Бога.^[2] 43 Я прийшов в ім’я Мого Отця, і ви не приймаєте Мене. Якщо ж прийде інший у своє ім’я, того приймете. 44 Як ви можете повірити, коли ви приймаєте славу один від одного, але не шукаєте слави від єдиного Бога? 45 Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем. Ваш обвинувач – Мойсей, на якого ви покладаєтесь. 46 Якби ви вірили Мойсею, то вірили б і Мені, адже він писав про Мене. 47 Але якщо ви не вірите тому, що він написав, як же ви повірите Моїм словам?