Apostelgeschichte 12 | Einheitsübersetzung 2016

Einheitsübersetzung 2016

Die Hinrichtung des Jakobus und die Verhaftung des Petrus

1 Um jene Zeit ließ der König Herodes einige aus der Gemeinde verhaften und misshandeln.^[1] 2 Jakobus, den Bruder des Johannes, ließ er mit dem Schwert hinrichten.^[2] (Mk 1,29) 3 Als er sah, dass es den Juden gefiel, ließ er auch Petrus festnehmen. Das geschah in den Tagen der Ungesäuerten Brote. 4 Er nahm ihn also fest und warf ihn ins Gefängnis. Die Bewachung übertrug er vier Abteilungen von je vier Soldaten. Er beabsichtigte, ihn nach dem Paschafest dem Volk vorführen zu lassen. 5 Petrus wurde also im Gefängnis bewacht. Die Gemeinde aber betete inständig für ihn zu Gott. (Jak 5,16)

Die wunderbare Befreiung des Petrus

6 In der Nacht, ehe Herodes ihn vorführen lassen wollte, schlief Petrus, mit zwei Ketten gefesselt, zwischen zwei Soldaten; vor der Tür aber bewachten Posten den Kerker. 7 Und siehe, ein Engel des Herrn trat hinzu und ein Licht strahlte in dem Raum. Er stieß Petrus in die Seite, weckte ihn und sagte: Schnell, steh auf! Da fielen die Ketten von seinen Händen. (Apg 5,19) 8 Der Engel aber sagte zu ihm: Gürte dich und zieh deine Sandalen an! Er tat es. Und der Engel sagte zu ihm: Wirf deinen Mantel um und folge mir! 9 Und Petrus ging hinaus und folgte ihm, ohne zu wissen, dass es Wirklichkeit war, was durch den Engel geschah; es kam ihm vor, als habe er eine Vision. 10 Sie gingen an der ersten und an der zweiten Wache vorbei und kamen an das eiserne Tor, das in die Stadt führt; es öffnete sich ihnen von selbst. Sie traten hinaus und gingen eine Gasse weit; und sogleich verließ ihn der Engel. 11 Da kam Petrus zu sich und sagte: Nun weiß ich wahrhaftig, dass der Herr seinen Engel gesandt und mich der Hand des Herodes entrissen hat und alldem, was das Volk der Juden erwartet hat. 12 Als er sich darüber klar geworden war, ging er zum Haus der Maria, der Mutter des Johannes, mit dem Beinamen Markus, wo nicht wenige versammelt waren und beteten. (Apg 12,25; Apg 13,5; Apg 15,37; Kol 4,10; 2Tim 4,11; Phlm 1,24; 1Petr 5,13)

Apg 12,25Apg 13,5Apg 15,37Kol 4,102Tim 4,11Phlm 1,241Petr 5,13

13 Als er am Außentor klopfte, kam eine Magd namens Rhode, um zu hören, wer es sei. 14 Sie erkannte die Stimme des Petrus, doch vor Freude machte sie das Tor nicht auf, sondern lief hinein und berichtete: Petrus steht vor dem Tor. 15 Da sagten sie zu ihr: Du bist nicht bei Sinnen. Doch sie bestand darauf, es sei so. Da sagten sie: Es ist sein Engel. 16 Petrus aber klopfte noch immer. Als sie öffneten und ihn sahen, waren sie fassungslos. 17 Er gab ihnen mit der Hand ein Zeichen zu schweigen und erzählte ihnen, wie der Herr ihn aus dem Gefängnis herausgeführt hatte. Er sagte: Berichtet das dem Jakobus und den Brüdern! Dann verließ er sie und ging an einen anderen Ort.^[3] 18 Als es Tag wurde, herrschte bei den Soldaten keine geringe Aufregung darüber, was wohl mit Petrus geschehen sei. (Apg 5,22)

Der Tod des Herodes Agrippa

19 Herodes aber ließ ihn suchen, und da man ihn nicht fand, verhörte er die Wachen und befahl, sie abzuführen. Dann zog Herodes von Judäa nach Cäsarea hinab und blieb dort. 20 Er war über die Bewohner von Tyrus und Sidon sehr aufgebracht. Sie kamen gemeinsam zu ihm, gewannen Blastus, den Kämmerer des Königs, für sich und baten um Frieden, weil sie ihre Nahrung aus dem Land des Königs bezogen. 21 Am festgesetzten Tag nahm Herodes im Königsgewand auf der Tribüne Platz und hielt vor ihnen eine feierliche Ansprache. 22 Das Volk aber schrie: Die Stimme eines Gottes, nicht eines Menschen! 23 Im selben Augenblick schlug ihn ein Engel des Herrn, weil er nicht Gott die Ehre gegeben hatte. Und von Würmern zerfressen, starb er. 24 Das Wort Gottes aber wuchs und breitete sich aus. (Apg 6,7; Apg 19,20)

DIE KIRCHE UNTER DEN VÖLKERN

Die Aussendung des Barnabas und des Saulus

25 Nachdem Barnabas und Saulus in Jerusalem den Dienst erfüllt hatten, kehrten sie zurück; Johannes, mit dem Beinamen Markus, nahmen sie mit. (Apg 12,12)

Новий Переклад Українською

Убивство Якова та арешт Петра

1 У той час цар Ірод^[1] заарештував декого з церкви, щоб заподіяти їм зло. 2 Він убив мечем Якова, брата Іванового. 3 Побачивши, що це подобається юдеям, заарештував і Петра. Це сталося у дні свята Опрісноків. 4 Після арешту Петра посадили у в’язницю та передали під охорону чотирьом четвіркам воїнів. Ірод бажав після Пасхи вивести Петра до народу. 5 Отже, Петро був під охороною у в’язниці, а церква ревно молилася Богові за нього.

Визволення Петра з в’язниці

6 Уночі, перед тим, як Ірод збирався вивести його на суд, Петро спав між двома воїнами, скутий двома ланцюгами, а стражники біля дверей стерегли в’язницю. 7 Раптом з’явився ангел Господній, і світло осяяло в’язницю. Ангел, штовхнувши Петра в бік, розбудив його та сказав: «Скоріше вставай!» І ланцюги впали з Петрових рук. 8 Далі ангел сказав йому: «Підпережись та надінь сандалії». Петро зробив так. «Одягни свій плащ та йди за мною», – сказав ангел. 9 Петро вийшов за ним, не розуміючи, що все, зроблене ангелом, відбувається насправді. Йому здавалося, що він бачить видіння. 10 Вони пройшли першу та другу сторожу та підійшли до залізної брами, яка вела до міста. Брама відчинилася сама, і вони вийшли на вулицю. Коли ж вони пройшли одну вулицю, ангел раптом відступив від нього. 11 Отямившись, Петро сказав: «Тепер я дійсно бачу, що Господь надіслав свого ангела й визволив мене з Іродових рук та від усього, на що очікував юдейський народ». 12 Зрозумівши, що сталося, він пішов до дому Марії, матері Івана, якого ще називали Марком, де багато народу зібралося та молилося. 13 Петро постукав у хвіртку брами, і служниця, на ім’я Рода, вийшла відповісти. 14 Вона впізнала голос Петра, але, забувши від радощів відчинити браму, побігла сказати, що Петро стоїть біля воріт. 15 Вони сказали їй: «Ти несповна розуму!» Але вона наполягала. Тоді вони сказали: «Це, мабуть, його ангел!» 16 Однак Петро продовжував стукати. Коли ж вони відчинили, то побачили його й здивувалися. 17 Він подав їм знак рукою, щоб мовчали, та, розповівши їм, як Господь вивів його з в’язниці, сказав: «Розкажіть про це Якову та братам». Після цього він пішов у інше місце. 18 Коли настав день, між воїнами зчинилася велика тривога, бо ніхто не знав, що сталося з Петром. 19 Ірод шукав його, та, не знайшовши, допитав стражників і наказав їх стратити. Потім він переїхав з Юдеї в Кесарію і залишився там.

Смерть Ірода

20 Ірод був дуже розгніваний на мешканців Тира й Сидона. Але вони змовилися між собою, прийшли до нього й, схиливши на свій бік Бласта, управителя царського дому, просили миру, бо їхня країна була залежна від царських земель у постачанні їжі. 21 У призначений день Ірод, вдягнувши царську одежу, сів на трон та звернувся до них із промовою. 22 Народ же вигукував: «Це голос бога, а не людини!» 23 Однак ангел Господа відразу вразив його, бо він не віддав слави Богові, і, сточений червами, Ірод помер. 24 Між тим Слово Боже продовжувало зростати та множитись.

Варнава та Савл надіслані на служіння

25 Варнава та Савл виконали служіння й повернулися з Єрусалима, узявши з собою Івана, званого Марком.