Псалом 38:1 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 На закінчення — Ідітунові. Пісня Давида. 2 Я сказав: Пильнуватиму мої дороги, щоб не грішити своїм язиком. Я поставив охорону моїм устам, коли грішний став переді мною. 3 Я втратив голос і став сумирний, не говорив навіть про добро, та мій біль відновився. 4 Жаром зайнялося в мені моє серце, і в моїх роздумах палахкотітиме вогонь. Я став промовляти своїм язиком: 5 Господи, об’яви мені мій кінець і міру моїх днів, яка вона, щоб я знав, чого мені бракує. 6 І Ти показав мої дні — ось вони, декілька п’ядей; моє існування — це ніщо перед Тобою. Усе — лише марнота — кожна людина, що живе. (Музична пауза). 7 Отак, наче привид, проминає людина, — даремно клопочеться вона. Збирає скарби, та не знає, для кого їх збирає. 8 А тепер, хто надія моя? Хіба не Господь? Моє існування — в Тобі. 9 Звільни мене від усіх моїх беззаконь, — докором для безумного Ти зробив мене. 10 Я онімів і не міг відкрити моїх уст, бо Ти — Той, Хто мене створив. 11 Відверни від мене Свої кари. Я зовсім ослаб від сили Твоєї руки. 12 Докорами за беззаконня Ти покарав людину і забрав її душу, як павутину. Тож даремно непокоїться кожна людина. (Музична пауза). 13 Господи, вислухай мою молитву і почуй моє благання. Відгукнися на мої сльози, бо я в Тебе, як мандрівник і чужинець, як і всі мої батьки. 14 Дай полегшу мені, щоб я спочив перед тим, як відійду, і мене вже не стане.

Новий Переклад Українською

1 Керівнику хору Єдутуну. Псалом Давидів. 2 Я сказав: «Я стежитиму за своїми життєвими дорогами, від гріха утримуватиму язик свій, вустам моїм поставлю перепону, поки нечестивий переді мною». 3 Я онімів, затих, мовчав навіть про добре, та біль мій внутрішній лише роз’ятрився, 4 серце моє запалало зсередини. Коли я роздумував, загорівся вогонь, тоді я промовив язиком своїм: 5 «Дай мені знати, ГОСПОДИ, час мого кінця і яка кількість моїх днів? Хотів би я знати, наскільки швидкоплинне життя моє. 6 Ось Ти дав мені днів лише на ширину долоні, і тривалість мого життя – як ніщо перед Тобою. Справді, кожна людина, що існує, – лише пара. Села 7 Так, людина снує в сутінках, марно клопочеться, накопичує, та не знає, хто забере все це. 8 Тож на що мені тепер надіятися, мій Володарю? Лише на Тебе моє сподівання. 9 Визволи мене від усіх беззаконь моїх, не віддавай мене на глузування нерозумним. 10 Я онімів, не відкриваю вуст моїх, бо Ти зробив так. 11 Відведи від мене удар Твій; від стусанів Твоїх я гину. 12 Докорами за беззаконня Ти караєш людину й нищиш її красу, як міль. Справді, кожна людина – марнота. Села 13 Почуй молитву мою, ГОСПОДИ, і прислухайся до зойку мого; не мовчи щодо сліз моїх, адже я лише приходько в Тебе, тимчасовий поселенець, як і всі прабатьки мої. 14 Відведи Свій суворий погляд від мене, щоб я трохи порадів, перш ніж я піду й мене не стане».