Псалом 21:9 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 На закінчення. Про ранкове заступництво. Псалом Давида. 2 Боже, Боже мій! Вислухай мене. Чому Ти мене покинув? Слова моїх переступів далекі від мого спасіння. 3 Боже мій, я волатиму вдень, — Ти не почуєш, вночі — і це для мене не буде безумністю. 4 Ти ж, хвало Ізраїля, живеш у святому. 5 На Тебе надіялися наші батьки; вони покладали надію, — і Ти їх спас. 6 Бо до Тебе кликали — і спаслися; на Тебе надіялися — і не були засоромлені. 7 Я ж не людина, а черв’як, — посміховисько в людей і погорда для народу. 8 Усі ті, які мене бачили, насміхалися з мене, шепотіли губами і похитували головами: 9 він покладав надію на Господа, то нехай його спасе; нехай його визволить, коли він Йому любий! 10 Але ж Ти — Той, Хто вивів мене з лона, Ти — надія моя від грудей моєї матері. 11 Тобі я був відданий від лона, — від лона моєї матері Ти — мій Бог! 12 Не відходь від мене, бо скорбота близько, а помічника немає. 13 Багато бичків обступило мене, вигодувані бики оточили мене. 14 Вони розкрили на мене свою пащу, наче лев, що хапає і ричить. 15 Я розлився, як вода, і всі мої кості розсипалися; наче віск зробилося моє серце, що тане в моєму нутрі. 16 Моя сила висохла, як глиняний черепок, а мій язик прилип до мого піднебіння, і в порох смертний Ти звів мене. 17 Мене обступило багато псів, зборище злочинців оточило мене, вони пробили мої руки й ноги. 18 [Вони порахували] всі мої кості, і вони придивлялися та спостерігали за мною. 19 Розділили мій одяг між собою і за мій плащ кидали жереб. 20 Ти ж, Господи, не віддаляй допомоги [Своєї від мене], будь готовий заступитися за мене. 21 Спаси мою душу від меча і мою єдинородну — від собачої лапи. 22 Спаси мене з пащі лева і мою смиренність — від рогів однорогів. 23 Сповіщу Твоє Ім’я моїм братам, серед церкви оспівуватиму Тебе. 24 Ви, що боїтеся Господа, хваліть Його! Усі нащадки Якова, прославте Його! Хай бояться Його всі нащадки Ізраїля! 25 Адже Він не погордував і не знехтував молитвою бідного, і не відвернув Свого обличчя від мене, а коли я закликав до Нього, то Він вислухав мене. 26 Тобі моя хвала на великому зібранні; я засилатиму свої молитви перед тими, хто Його боїться. 27 Будуть їсти убогі й наситяться; будуть хвалити Господа ті, хто Його шукає. Їхні серця житимуть навіки-віків. 28 Усі кінці землі згадають і повернуться до Господа; усі сімейства народів поклоняться перед Тобою. 29 Адже царство — воно Господнє, і Він панує над народами. 30 Наситилися і поклонилися всі багачі землі; перед Ним припадуть усі, які сходять у землю. А моя душа живе для Нього. 31 І мої нащадки будуть служити Йому. Про майбутнє покоління сповіститься Господу, 32 вони звіщатимуть про Його праведність народові, що має народитися, — бо так встановив Господь.

Новий Переклад Українською

1 Керівнику хору. На мотив«Лань на світанку». Псалом Давидів. 2 Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? Чому Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок? 3 Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою. 4 Але ж Ти – Святий; Ти, оточений хваліннями Ізраїлю, сидиш на престолі. 5 На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх. 6 До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися. 7 Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу. 8 Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою. 9 «Він покладався на ГОСПОДА, тож нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав». 10 Ти ж, ГОСПОДИ, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти Тобі ще біля грудей моєї матері. 11 На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог. 12 Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає. 13 Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене. 14 Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве. 15 Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів. 16 Моя життєва сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху. 17 Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи^[1] руки мої та ноги мої. 18 Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене. 19 Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб. 20 А Ти, ГОСПОДИ, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу. 21 Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів. 22 Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну душу мою. 23 Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе. 24 Ті, хто ГОСПОДА боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля! 25 Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього. 26 Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться. 27 Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть ГОСПОДА ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші! 28 Згадають ГОСПОДА й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів. 29 Бо ГОСПОДЕВІ належить царство, Він править народами. 30 Усі багатії^[2] землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до смертного пороху й не можуть душу свою зберегти живою. 31 Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря. 32 Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.