Зареєструватися безкоштовно

Марка 6

Українська Біблія LXX УБТ



1 Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні. (Мт 13:53; Лк 4:16) 2 А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками? (Мр 1:22; Лк 10:13; Ів 7:15; Дії 19:11) 3 Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього. (Мт 12:46; Мр 3:31; Ів 6:42; Ів 7:5; Дії 12:17; Юда 1:1) 4 А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі. (Лк 13:33; Ів 4:44) 5 І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки. (Мт 9:18) 6 І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи. (Мт 9:35; Мт 10:1; Мт 10:7; Мт 10:14; Лк 9:1) 



7 Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами. (Мр 6:30; Лк 10:1) 8 І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс, 9 але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини. 10 І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти. 11 І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому]. (Мт 8:4; Дії 13:51) 12 І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися, 13 і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли. (Мр 16:17; Лк 10:34; Як 5:14) 



14 І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним. (Мт 14:1; Лк 3:1; Лк 9:7) 15 Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків. (Мт 21:11; Мр 8:28) 16 А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув! 17 Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею. (Мт 14:3; Мр 1:14; Лк 3:1; Лк 3:19) 18 А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата! 19 Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла. 20 Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою. 21 Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин, (Об 6:15; Об 18:23) 22 увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі! 23 І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого. 24 І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя! 25 І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя! 26 І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити. 27 Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці 28 та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері. 29 А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці. 



30 І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили. (Мр 6:7; Лк 9:10; Лк 10:17) 31 А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти. (Мр 2:2) 32 Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця. (Мт 14:13; Лк 9:10; Ів 6:1) 33 Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них. (Мр 6:54) 



34 Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати. (Мт 9:36) 35 І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня, (Мр 8:1) 36 тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти. 37 Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв[1] хліба і дати їм їсти? (Ів 4:8) 38 Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини. 39 І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві. 40 Посідали група за групою: по сто та по п’ятдесят. 41 Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив. (Мт 14:19; Мр 8:19; Мр 14:22) 42 І всі вони поїли й наситилися, 43 а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків. 44 А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків. 



45 І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей. (Мт 14:22; Мр 8:22; Лк 9:10; Ів 6:16) 46 І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися. 47 А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі. 48 Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі[2] ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути. 49 Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали, 50 бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся! 51 Він увійшов до них у човен — і вітер ущух. (Мр 4:39) 52 А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим. (Мр 3:5) 



53 І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили. (Мт 14:34; Ів 6:22) 54 Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його, (Мр 6:33) 55 оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився. 56 І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися. (Мт 9:20; Мр 1:41; Дії 5:15; Дії 19:11) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Марка 6

Новий Переклад Українською



1 Ісус вийшов звідти та прийшов на Свою батьківщину, а Його учні йшли за Ним. 2 Коли настала Субота, Він почав навчати людей у синагозі. Багато з тих, хто слухав Його, казали: «Звідки в Нього це? Що це за мудрість дана Йому? Як такі чудеса творяться Його руками? 3 Хіба Він не тесля, син Марії? Хіба Він не брат Якова, Йосії, Юди та Симона? Хіба Його сестри не серед нас?» І вони спокушалися через Нього. 4 Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині, серед своїх родичів та у своєму домі». 5 І не зміг там зробити жодного чуда, тільки зцілив кількох хворих, поклавши на них руки. 



6 І дивувався через їхнє невір’я. Потім Ісус ходив по навколишніх селах і навчав. 7 Покликавши до Себе дванадцятьох, Ісус почав надсилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами. 8 Ісус наказав їм: «Не беріть у дорогу ні хліба, ні торбини, ні грошей у пояс, а тільки одну палицю. 9 Взуйте сандалії й не беріть двох сорочок». 10 Потім додав: «Коли увійдете в дім, там залишайтесь, поки не вийдете звідти. 11 Коли ж десь вас не приймуть або не слухатимуть, то, виходячи звідти, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!» 12 Вони пішли та проповідували, щоб люди покаялись, 13 і виганяли багатьох демонів, а багатьох хворих помазували олією та зцілювали. 



14 Цар Ірод почув про Ісуса, оскільки Його ім’я ставало все більш відомим. Дехто казав: «Іван Хреститель воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього». 15 Інші казали: «Це Ілля!» А ще інші: «Це пророк, як один зі стародавніх пророків». 16 Але Ірод, почувши це, казав: «Іван, якого я стратив, воскрес із мертвих». 17 Бо Ірод, надіславши схопити Івана, зв’язав його та посадив до в’язниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата, з якою він одружився. 18 Іван казав Іродові: «Не годиться тобі одружуватися з дружиною твого брата!» 19 Іродіада була ворожою до Івана та бажала вбити його, але не могла. 20 Адже Ірод боявся Івана і, знаючи, що він чоловік праведний та святий, захищав його. Слухаючи Івана, він дуже непокоївся, однак слухав його з насолодою. 21 Та настав сприятливий день, коли Ірод святкував свій день народження й влаштував бенкет для своїх вельмож, воєначальників та старійшин із Галілеї. 22 Дочка Іродіади увійшла до них та затанцювала, і так сподобалась Іродові й тим, що сиділи разом із ним за столом, що цар сказав дівчині: ―Проси все, що бажаєш, і я дам тобі. 23 І поклявся їй: ―Усе, що тільки попросиш, дам тобі, навіть і пів царства. 24 Вона вийшла та запитала в матері: ―Що мені просити? Її мати відповіла: ―Голову Івана Хрестителя. 25 Тоді вона відразу увійшла до царя та просила: ―Хочу, щоб ти негайно дав мені на блюді голову Івана Хрестителя. 26 Цар дуже засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, не схотів відмовити їй. 27 Тож цар відразу надіслав охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов до в’язниці та відрубав Іванові голову, 28 приніс її на блюді та віддав дівчині, а вона віддала її своїй матері. 29 Коли про це довідались учні Івана, то прийшли, забрали його тіло й поклали в гробницю. 



30 Апостоли повернулися до Ісуса й розповіли Йому про все, що зробили і як багато навчили людей. 31 Ісус сказав їм: «Ідіть тепер у пустинне місце та відпочиньте трохи». Адже багато було тих, хто приходив та відходив, і вони не мали часу навіть поїсти. 32 Тож відпливли на човні в пустинне місце, щоб бути на самоті. 33 Але люди побачили їх та впізнали, тож побігли пішки з усіх міст та дісталися до того місця раніше за них. 34 Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей і змилосердився над ними, тому що вони були, як вівці, що не мають пастуха.[1] І почав їх багато навчати. 35 Коли минуло чимало часу, Його учні підійшли до Нього й сказали: ―Тут пустинне місце, і година вже пізня. 36 Відпусти людей, щоби пішли в хутори та села, які навколо, та купили собі їсти. 37 Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони запитали: ―Чи нам піти купити хліба на двісті динаріїв[2] і дати їм їсти? 38 Ісус сказав їм: ―Скільки хлібів у вас є? Ідіть та подивіться! Дізнавшись, вони сказали: ―П’ять хлібів та дві рибини. 39 Тоді наказав учням розсадити всіх на зеленій траві. 40 І розсадили їх групами по сто та по п’ятдесят осіб. 41 Ісус узяв ті п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши хліби, дав Своїм учням, щоб роздали людям. Так само роздали всім обидві рибини. 42 Усі їли та наситилися, 43 і назбирали дванадцять повних кошиків із залишками від риби. 44 Тих, хто їв, було п’ять тисяч чоловіків. 



45 Відразу після цього Ісус звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік до Віфсаїди, а Він тим часом відпустить людей. 46 Відпустивши народ, Ісус пішов на гору, щоб помолитися. 47 Коли настав вечір, човен був посеред моря, а Він залишився сам на березі. 48 Побачивши, що учні ледве веслують через супротивний вітер, близько четвертої сторожі ночі[3] Ісус, ідучи по воді, пішов до них і хотів їх проминути.[4] 49 Коли учні побачили, що Він іде по воді, подумали, що це привид, і закричали. 50 Адже всі, хто Його бачив, були налякані. Ісус відразу заговорив до них: «Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!» 51 Тоді Він увійшов до них у човен, і вітер стих. Учні дуже в собі здивувалися, 52 адже не зрозуміли чуда з хлібами: їхнє серце було закам’яніле. 



53 Перепливши море, вони прибули до Генезаретської землі й причалили. 54 Коли вони вийшли з човна, люди відразу впізнали Ісуса. 55 Вони оббігли всю ту околицю й почали на носилках приносити до Нього хворих. 56 І куди б Він не заходив, – у села, міста або хутори, – скрізь на майдани виносили хворих і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу; і всі, хто торкався, зцілялися. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.