1Рано-вранці первосвященики зі старшими, книжниками та всім синедріоном учинили раду; зв’язавши Ісуса, повели й передали Пилатові. (Мт 27:1; Мр 14:55; Лк 22:66; Лк 23:1; Ів 18:12; Ів 18:28)2І запитав Його Пилат: Ти — Цар юдеїв? А Він у відповідь мовив йому: Ти кажеш! (Мт 27:11; Мр 15:9; Мр 15:12; Мр 15:18; Мр 15:26; Мр 15:32; Лк 23:3; Ів 18:33)3А первосвященики дуже Його звинувачували.4Пилат знову запитав Його, кажучи: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато Тебе звинувачують!5Та Ісус більше нічого не відповідав, тож дивувався Пилат. (Мр 14:61)6На кожне свято він відпускав їм одного в’язня, за якого просили. (Мт 27:15; Лк 23:17; Ів 18:39)7Був же один, котрий звався Вараввою, ув’язнений з бунтівниками, які під час заколоту вчинили вбивство.8Натовп підійшов і став просити, щоби поступив, як і завжди.9Пилат у відповідь сказав їм: Чи хочете, щоб я відпустив вам Царя юдеїв?10Тому що він знав, що через заздрощі первосвященики Його видали.11Первосвященики ж підбурили юрбу, щоби краще відпустив їм Варавву.12Пилат знову сказав їм у відповідь: То що хочете, щоб я вчинив з Тим, Якого ви називаєте Царем юдеїв? (Мр 15:2)13Вони ж знову закричали: Розіпни Його!14А Пилат запитав їх: Тож яке зло вчинив Він? Та Вони ще сильніше закричали: Розіпни Його! (Дії 3:13; Дії 13:27)15І Пилат, бажаючи догодити людям, відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття. (Мт 27:26; Лк 23:24; Ів 19:16; Дії 2:36)
Знущання над засудженим Ісусом
16Воїни повели Його до середини двору, тобто в преторій, і скликали весь підрозділ. (Мт 27:27; Ів 19:2)17Зодягли Його в багряницю, поклали на Нього сплетеного тернового вінка18і почали вітати Його: Радій[1], Царю юдейський! (Мр 15:2)19Били Його по голові тростиною, плювали на Нього і, падаючи на коліна, поклонялися Йому.20А коли наглумилися над Ним, скинули з Нього багряницю і зодягли в Його одяг. І повели, щоб розіп’яти Його. (Мт 27:31; Мр 10:34; Лк 23:26; Ів 19:16; Євр 13:12)
Розп’яття Ісуса
21Примусили одного перехожого — Симона Киринейського, який повертався з поля, батька Олександра та Руфа, — взяти Його хреста. (Рим 16:13)22Привели Його на Голгофу, місце, що в перекладі означає Череповище. (Мт 27:33; Лк 23:33; Ів 19:17; Ів 19:24)23Давали Йому [пити] вино зі смирною[2], але Він не взяв. (Пс 68:22)24І розіп’яли Його, і розділили Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме. (Пс 21:19)25Була третя година[3], як розіп’яли Його. (Мр 15:2; Ів 19:14)26І написали Його провину так: Цар юдейський.27З ним розіп’яли двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього. (Мт 27:38; Лк 23:33; Лк 23:35)28[Збулося Писання, що говорить: Його зараховано до злочинців].29Перехожі лихословили Його, похитуючи своїми головами й кажучи: Овва, Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш! (Пс 21:8; Пс 108:25; Мр 14:58)30Спаси Себе Самого — зійди з хреста!31Так само й первосвященики між собою говорили й глузували разом із книжниками: Інших спасав, а Себе не може спасти!32Христос, Цар Ізраїлю, нехай зійде тепер з хреста, щоб ми побачили і повірили [в Нього]! Розп’яті з Ним також насміхалися з Нього. (Мт 27:44; Мр 15:2; Лк 23:39)
Ісусова смерть
33Коли настала шоста година[4], темрява оповила всю землю — до дев’ятої години[5]. (Мт 27:45; Лк 23:44; Ів 19:28)34А о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом: Елої, Елої, лама савахтані! Що означає в перекладі: Боже мій, Боже мій, чому ти Мене покинув? (Пс 21:2)35Деякі з тих, які там стояли, почувши те, казали: Дивися, кличе Іллю[6]!36А один, побігши, наповнив губку оцтом, прикріпив її до тростини і дав Йому пити, примовляючи: Чекайте, подивимося, чи прийде Ілля Його зняти! (Пс 68:22)37Ісус голосно скрикнув — і віддав духа.38І завіса в храмі роздерлася надвоє — згори додолу.39Сотник, який стояв напроти Нього, побачивши, як Він віддав духа, промовив: Справді, Ця Людина була Божим Сином! (Мр 1:11)40Були і жінки, які здалека дивилися: між ними — Марія Магдалина, Марія — мати Якова молодшого та Йосії і Соломія. (Мт 27:55; Мр 15:47; Мр 16:1; Мр 16:9; Лк 8:2; Лк 23:49; Лк 24:10; Лк 24:16; Ів 19:25)41Коли Він був у Галилеї, вони ходили за Ним і прислуговували Йому; і було багато інших, які прийшли з Ним до Єрусалима. (Мр 1:13)
Поховання Ісуса
42Коли звечоріло, а була п’ятниця[7], яка є перед суботою, — (Мт 27:57; Лк 23:50; Ів 19:38)43прийшов Йосиф, котрий з Ариматеї, — шанований радник, який сам очікував Божого Царства, — і наважився піти до Пилата й просити тіло Ісуса. (Лк 2:38)44Пилат здивувався, що Він уже помер; викликавши сотника, запитав Його, чи давно помер?45Довідавшись від сотника, дав тіло Йосифові.46Той купив полотно, зняв Його тіло, обгорнув полотном і поклав Його до гробниці, яка була висічена в скелі, і до входу в гробницю привалив камінь.47Марія Магдалина і Марія, Йосієва мати, дивилися, де Його поховали. (Мр 15:40)
Марка 15
Новий Переклад Українською
Ісус перед Пилатом
1Вранці наступного дня первосвященники скликали раду разом зі старійшинами, книжниками та всім Синедріоном. Потім зв’язали Ісуса та повели й передали Його Пилатові.2Пилат запитав Його: ―Ти Цар юдеїв? Ісус відповів: ―Ти кажеш це!3Первосвященники звинувачували Його в багатьох речах.4Пилат знов запитав Ісуса: ―Ти нічого не відповідаєш? Дивись, скільки проти Тебе обвинувачень!5Але Ісус більше нічого не відповідав, і Пилат дуже здивувався.
Засудження Ісуса
6На кожне свято намісник відпускав їм одного з в’язнів, якого вони просили.7У той час був один в’язень, на ім’я Варавва, який разом із бунтівниками був винний у вбивстві.8Люди прийшли й почали просити Пилата, щоб він зробив, як завжди.9Пилат відповів їм: ―Чи бажаєте, щоб я відпустив вам Царя юдеїв?10Бо він знав, що через заздрощі первосвященники видали Ісуса.11Але первосвященники вмовили людей просити, щоб краще відпустив їм Варавву.12Пилат знову звернувся до них: ―А що хочете, щоб я зробив із Тим, Кого називаєте Царем юдеїв?13Вони ж знов закричали: ―Розіпни Його!14Пилат запитав: ―Яке ж зло Він скоїв? Але вони ще сильніше закричали: ―Розіпни Його!15І так Пилат, бажаючи догодити людям, відпустив їм Варавву, а Ісуса наказав бичувати та віддав на розп’яття.
Воїни знущаються над Ісусом
16Воїни відвели Ісуса до двору, тобто до преторії, та скликали всю когорту.17Вони наділи на Нього багряницю, сплели та поклали на голову вінок із тернини.18І почали вітати Його: «Вітаємо Тебе, Царю юдеїв!»19Вони били Його тростиною по голові, плювали на Нього й, падаючи на коліна, вклонялися Йому.20Коли закінчили знущатися, зняли з Ісуса багряницю, надягнули на Нього Його одяг і відвели, щоб розіп’яти Його.
Розп’яття Ісуса
21Воїни примусили одного перехожого, Симона з Кирени, що повертався з поля, батька Олександра та Руфа, нести хрест Ісуса.22Привели Ісуса на Голгофу (що в перекладі означає«місце Черепа»).23Дали Йому випити вина, змішаного з миррою, але Він не взяв.24Потім, розіп’явши Ісуса, вони розділили між собою Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме.25Коли Його розіп’яли, була третя година[1].26І написали Його провину: цар юдеїв.27Разом із Ним розіп’яли двох розбійників: одного – праворуч, а іншого – ліворуч від Нього.28І збулося сказане у Святому Писанні: «Його зараховано до злочинців».[2]29Ті, що проходили повз, богохульствували проти Нього. Вони хитали головами й казали: «Гей! Ти ж збирався зруйнувати Храм і відбудувати його за три дні.30Спаси Себе Самого, зійди з хреста!»31Первосвященники разом із книжниками також насміхалися з Нього, кажучи між собою: «Інших рятував, а Себе не може врятувати!32Якщо Він насправді Христос, Цар Ізраїля, то нехай зараз зійде з хреста, щоб ми побачили й повірили!» І ті, що були розіп’яті разом із Ним, також насміхалися з Нього.
Смерть Ісуса
33Близько шостої[3] години настала темрява по всій землі – аж до дев’ятої[4] години.34А о дев’ятій Ісус голосно закричав: «Елої, Елої, лема савахтані?» (що в перекладі означає: «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти покинув Мене?»)[5] (Пс 21:1)35Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: «Дивіться, Він кличе Іллю!»36Хтось побіг, наповнив губку кислим вином, настромив на тростину й дав Йому пити, кажучи: «Облиште, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його!»37Ісус же, голосно скрикнувши, віддав духа.38Завіса в Храмі розірвалася надвоє зверху донизу.39Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він помер, промовив: «Цей чоловік справді був Сином Божим!»40Були там і деякі жінки, які стояли поодаль і дивилися. Серед них були Марія Магдалина, Марія – мати Якова молодшого та Йосії, і Саломія.41Коли Він був ще в Галілеї, вони слідували за Ним та служили Йому. Було й багато інших, які прийшли з Ним до Єрусалима.
Поховання Ісуса
42Коли настав вечір, – а був день Приготування перед Суботою, –43прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, який теж очікував Царства Божого. Він наважився піти до Пилата та просити тіло Ісуса.44Коли Пилат дізнався, що Ісус уже помер, то здивувався й, покликавши сотника, запитав у нього, чи давно Ісус помер.45Довідавшись від сотника, що Ісус дійсно помер, він віддав тіло Йосифові.46Йосиф купив льняну тканину і, знявши тіло Ісуса, обгорнув його в полотно й поклав до гробниці, яка була висічена в скелі. До входу в гробницю привалив камінь.47Марія Магдалина та Марія, мати Йосії, дивилися, де Його поховали.