Зареєструватися безкоштовно

Луки 8

Українська Біблія LXX УБТ



1 І сталося, що після того Він проходив містами й селами, проповідуючи і звіщаючи Царство Боже. А з Ним було дванадцять (Мт 4:23; Лк 4:43; Лк 7:11) 2 та деякі жінки, які були оздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів, (Мт 12:45; Мр 15:40; Лк 23:49; Дії 1:14) 3 Іванна, дружина Хузи, прибічника Ірода, Сусанна і багато інших, які служили Йому зі свого майна. (Лк 24:10) 



4 Коли ж зібрався великий натовп і з усіх міст поприходили до Нього, Він розповів притчу: (Мт 13:1; Мр 4:1) 5 Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Коли сіяв його, одне впало при дорозі й було витоптане, і птахи небесні визбирали його. 6 А друге впало на каміння та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи. 7 Інше впало серед терня, і як виросло терня, то заглушило його. 8 Ще інше впало в добру землю і, зійшовши, дало врожай у сто разів. Кажучи це, Він наголосив: Хто має вуха, щоб слухати, — нехай слухає! (Мт 11:15) 9 Учні ж запитували Його, [кажучи]: Що означає ця притча? (Мт 13:10; Мр 4:10) 10 А Ісус відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим — у притчах, щоби дивилися — і не бачили, щоби слухали — і не розуміли. 11 Ось що означає ця притча: Зерно — то Слово Боже. (Мт 13:18; Мр 4:13; 1Пет 1:23) 12 А що при дорозі, — це ті, які почули, та потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили й не спаслися. (1Кор 1:21) 13 А що на камені, — це ті, хто тільки почує, з радістю приймає Слово; але вони кореня не мають, до часу вірять, а під час випробування відступають. (Дії 8:14; Кол 2:7) 14 А що в терня впало, — це ті, які почули, але, обтяжені клопотами, багатством та життєвими насолодами, відходять і не дозрівають. (1Тим 4:1) 15 А те, що на добрій землі, — це ті, хто, почувши Слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпінні. (Лк 21:19; Дії 16:14; Рим 2:7; Євр 10:36; Євр 12:1; Об 3:10; Об 13:10; Об 14:12) 



16 Запаливши світильник, ніхто не накриває його посудиною і не ставить під ліжко, але ставить на свічник, щоб ті, які входять, бачили світло. (Мр 4:21; Лк 11:33) 17 Адже немає прихованого, що не стане явним, і немає таємного, що не стане відомим і не виявиться. (Мт 10:26; Рим 2:16) 18 Тож уважайте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що начебто має, забереться від нього! (Мт 13:12) 



19 Прийшли ж до Ісуса Його мати й брати та не могли доступитися до Нього через натовп. (Мт 12:46; Мр 3:21; Мр 3:31) 20 І сповістили Йому: Твоя мати і Твої брати стоять осторонь і бажають побачити Тебе. (Дії 1:14) 21 А Він у відповідь сказав їм: Моя мати й Мої брати — це ті, котрі слухають Слово Боже й виконують. (Мт 7:24; Лк 11:28; Ів 20:17) 



22 Сталося, що одного дня Він та Його учні ввійшли до човна, і Він сказав їм: Перепливімо на другий бік озера! І вони відпливли. (Мт 8:18; Мт 8:23; Мр 4:35) 23 Коли вони пливли, Ісус заснув. І здійнялася на озері буря з вітром; вода заливала їх, і вони були в небезпеці. 24 Тож вони підійшли й розбудили Його, кажучи: Учителю, Учителю, ми гинемо! А Він, підійнявшись, наказав бурі й хвилям, — і вони стихли, і настала тиша. (Лк 5:5) 25 Він же сказав їм: Де ваша віра? Злякавшись, вони дивувалися і говорили один одному: Ким же є Він, що й вітрам наказує, і воді, а вони слухають Його? 



26 І припливли вони до землі Герасинської, яка напроти Галилеї. (Мт 8:28; Мр 5:1) 27 А коли Він ступив на суходіл, зустрів їх один чоловік із міста, якого впродовж багатьох років мучили демони: він не носив одягу і мешкав не в домі, а в гробницях. 28 Побачивши Ісуса, він вигукнув, припав до Нього і гучним голосом прокричав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч Ти мене! (Мр 1:24) 29 Бо Ісус наказав нечистому духові вийти з того чоловіка. Тривалий час він хапав його, — його в’язали залізними ланцюгами й путами, стерегли, але він розривав кайдани, будучи гнаний бісом по пустелях. (Мр 9:21; Лк 13:16; Ів 5:6) 30 Ісус його запитав, [кажучи]: Як тебе звати? Той відповів: Легіон! Бо багато бісів увійшло в нього. 31 І просили Його, щоб не наказував їм іти до безодні. (Об 9:11) 32 А було там велике стадо свиней, яке паслося на горі. І вони благали Його, щоб наказав їм увійти в них. І Він дозволив їм. 33 Біси ж, вийшовши із чоловіка, перейшли у свиней. І кинулося стадо з кручі в озеро, і утопилося. 34 А пастухи, побачивши те, що сталося, повтікали й сповістили в місті й по селах. 35 І люди вийшли побачити те, що сталося; вони прийшли до Ісуса і знайшли чоловіка, з якого вийшли біси: він сидів одягнений, при розумі, біля ніг Ісуса — і налякалися, 36 бо ті, які бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий. 37 І попросили Його всі люди Герасинської землі відійти від них, бо були охоплені великим страхом. Він увійшов до човна й повернувся. (Мт 9:1; Лк 1:65) 38 Той же чоловік, з якого вийшли біси, просив Його, щоби бути з Ним. Та Він відіслав його, кажучи: 39 Повернися до свого дому й розкажи, що для тебе зробив Бог. І він пішов, розголошуючи по всьому місту, що зробив для нього Ісус. 



40 Коли ж Ісус повернувся, натовп зустрів Його, бо всі чекали на Нього. (Мт 9:18; Мр 5:21; Лк 4:42) 41 І ось прийшов чоловік на ім’я Яір, який був старшим у синагозі. Він, припавши до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому, 42 бо мав єдину дочку, років зо дванадцять, і вона помирала. Коли Він ішов, натовп тіснив Його. (Лк 7:12) 43 А жінка, яка хворіла на кровотечу дванадцять років, котра віддала лікарям усе майно, однак ніхто не міг її вилікувати, 44 підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу. І вмить спинилася її кровотеча. 45 А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро [і ті, хто з ним], сказали: Наставнику, люди товпляться навколо Тебе і тіснять, [а Ти питаєш: Хто той, який доторкнувся до Мене?] (Лк 5:5) 46 Ісус же сказав: Доторкнувся до Мене хтось, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене. (Лк 5:17) 47 А жінка, побачивши, що не втаїться, з тремтінням підійшла і впала перед Ним, розповідаючи перед усім народом, чому вона доторкнулася до Нього і як умить стала здоровою. 48 Він же сказав їй: Дочко, віра твоя спасла тебе; іди в мирі! (Мт 9:22; Мр 5:34) 49 Коли він ще говорив, прийшов хтось від старшого синагоги, кажучи [йому]: Твоя дочка померла; не турбуй Учителя! (Лк 7:6) 50 А Ісус, почувши це, відповів: Не бійся, тільки віруй, і вона буде здорова! 51 Прийшовши в дім, Він нікому не дозволив з Ним увійти, тільки Петрові, Іванові, Якову та батькові й матері дитини. (Мт 17:1) 52 Усі плакали й голосили над нею. Він же сказав: Не плачте, вона не померла, але спить! (Лк 7:13) 53 Та вони почали глузувати з Нього, бо знали, що вона померла. 54 А Він, [вигнавши всіх і] взявши її за руку, сказав: Дівчино, встань! 55 І повернувся до неї дух, і вона вмить воскресла. І звелів Ісус дати їй їсти. 56 Її батьки були сильно вражені, та Він наказав нікому не розповідати про те, що сталося. (Мт 8:4; Мт 12:23) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Луки 8

Новий Переклад Українською



1 Після цього Він проходив через міста та села, проповідуючи Добру Звістку Царства Божого. Разом із Ним були Його дванадцятеро учнів 2 і деякі жінки, котрі були зцілені від злих духів та хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім демонів, 3 Іванна – дружина Хузи, наставника Ірода, Сусанна й багато інших, котрі служили Йому, чим мали. 



4 Коли зібрався великий натовп і люди з кожного міста приходили до Нього, Він розповів цю притчу: 5 «Сіяч вийшов сіяти своє насіння. І коли він сіяв, деякі зерна впали біля дороги та були затоптані, а птахи небесні повидзьобували їх. 6 Інші впали на каміння та, зійшовши, висохли, бо не мали вологи. 7 Ще інші впали поміж терни й росли разом із ними, але колючки заглушили їх. 8 А інші впали в добру землю, вони виросли й принесли врожай стократний». Сказавши це, Він вигукнув: «Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!» 9 Учні запитали Ісуса, що означає ця притча. 10 Він відповів: «Вам дано пізнати таємниці Царства Божого, а іншим говорю притчами, щоб „дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли“.[1] 11 Ось що означає ця притча: насіння – це Слово Боже. 12 Те, що посіяне біля дороги, – це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили та не спаслися. 13 Те, що впало на камінь, – це ті, що, почувши, з радістю приймають Слово, але не мають коріння й вірують до певного часу, а коли приходить випробування, то відпадають. 14 Те, що впало поміж терни, – це ті, що чують, але з часом турботи, багатство та життєві задоволення придушують їх, і плід їхній не дозріває. 15 Те, що впало в хорошу землю, – це ті, що, почувши Слово, зберігають його в доброму та щирому серці та в терпінні приносять врожай. 



16 Ніхто, запаливши світильник, не покриває його посудиною й не ставить під ліжко, але ставить на поставець, щоб усі, що входять, бачили світло. 17 Бо немає нічого прихованого, що не стало б явним, і нічого таємного, що не стало б відомим і не виявилося б. 18 Тому будьте уважні, як слухаєте, бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться». 



19 Прийшли Його мати та брати й не могли підійти до Нього через натовп. 20 І сказали Йому: ―Твоя мати й Твої брати стоять надворі та бажають бачити Тебе. 21 Він сказав їм у відповідь: ―Мати та брати Мої – це ті, що слухають Слово Боже й виконують його. 



22 Одного дня Ісус та Його учні увійшли в човен, і Він сказав їм: «Переплиньмо на другий бік озера». І вони вирушили. 23 Коли вони пливли, Він заснув. Аж раптом на озері здійнялася велика буря. Вода почала заливати їх, і вони були в небезпеці. 24 Приступивши, учні розбудили Ісуса, кажучи: ―Наставнику, Наставнику, ми гинемо! Він прокинувся, наказав вітрові та хвилям зупинитися, і настала тиша. 25 Тоді сказав їм: ―Де ваша віра? Вони ж, налякані та здивовані, говорили один до одного: ―Хто Він такий, що наказує, а вітер і вода підкоряються Йому? 



26 І припливли вони в землю Герасинську, що знаходиться навпроти Галілеї. 27 Коли Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік із міста, який упродовж багатьох років мав демонів. Багато часу він вже не носив одежі та мешкав не в домі, а у гробницях. 28 Побачивши Ісуса, він закричав, упав перед Ним та голосно промовив: ―Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене. 29 Бо Ісус наказав нечистому духові вийти з цього чоловіка. Багато разів демон хапав його, та, попри те, що зв’язували його ланцюгами та кайданами, оберігаючи його, він все одно розривав окови, і демон гнав його в пустелю. 30 Ісус спитав його: ―Як тебе звати? ―Легіон, – відповів той, бо багато демонів увійшло в нього. 31 І вони благали Ісуса, щоб Він не повелів їм іти в Безодню. 32 А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. Демони просили Ісуса, щоб дозволив їм увійти в них, і Він дозволив. 33 Демони, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо кинулося з кручі в озеро та потонуло. 34 Побачивши, що сталося, свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах. 35 Люди вийшли подивитися, що сталося, і коли підійшли до Ісуса, то знайшли чоловіка, з якого вийшли демони, він був одягнений, при здоровому глузді й сидів біля Ісусових ніг. Побачивши це, вони злякалися. 36 Ті, хто бачив, розповідали, як було врятовано біснуватого. 37 Тоді всі люди з Герасинської околиці просили Ісуса, щоб Він залишив їх, адже були охоплені великим страхом. Він же увійшов у човен і повернувся. 38 Чоловік, з якого вийшли демони, просив Ісуса взяти його з собою, але Він відпустив його, сказавши: 39 «Повернися до себе додому та розкажи, як багато зробив для тебе Бог». Той пішов і по всьому місту проповідував, як багато зробив для нього Ісус. 



40 Коли Ісус повернувся, Його зустрів великий натовп, бо всі чекали на Нього. 41 І ось прийшов чоловік, на ім’я Яір, який був керівником синагоги, і, впавши долілиць до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому, 42 бо його єдина донька, яка мала років дванадцять, захворіла й була при смерті. Коли Він пішов, то натовп звідусіль тиснув на Нього. 43 І була там одна жінка, яка вже дванадцять років страждала на кровотечу. Вона витратила все, що мала, на лікарів, але ніхто не зміг її зцілити. 44 Підійшовши ззаду, вона доторкнулася до краю Його одежі, і вмить зупинилася її кровотеча. 45 Ісус запитав: ―Хто доторкнувся до Мене? Коли ж ніхто не зізнався, Петро сказав: ―Наставнику, натовп тісниться навколо Тебе. 46 Ісус же відповів: ―Хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла від Мене. 47 Жінка, побачивши, що не зможе втаїтися, тремтячи, підійшла та, впавши перед Ним, зізналася перед усім народом, чому доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася. 48 Ісус же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром». 49 Коли Він ще говорив, прийшов хтось із дому керівника синагоги та сказав: ―Твоя донька померла, не турбуй Учителя! 50 Ісус же, почувши це, сказав Яіру: ―Не бійся, тільки віруй, і вона буде спасенна! 51 Прийшовши в дім, Він не дозволив нікому увійти з Ним, окрім Петра, Івана, Якова та батька й матері дитини. 52 Усі плакали та ридали над нею. Він же сказав їм: «Не плачте, бо вона не померла, а спить». 53 Але вони почали глузувати з Нього, бо знали, що дівчина померла. 54 Ісус же узяв її за руку й голосно промовив: «Дитино, встань!» 55 Дух її повернувся до неї, і вмить вона піднялася. Він наказав дати їй їсти. 56 Батьки дитини дуже здивувалися, але Він наказав нікому не казати про те, що сталося. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.