Зареєструватися безкоштовно

Луки 24

Українська Біблія LXX УБТ



1 Першого ж дня тижня дуже рано вони [і ще дехто з ними] прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували. (Мт 28:1; Мр 16:1; Ів 20:1; 1Кор 16:2) 2 Та вони виявили, що камінь відвалений від гробниці, 3 а ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. (Мр 16:19; Дії 1:21; Дії 4:33) 4 І сталося, як були вони через це розгублені, то два мужі стали біля них у блискучому одязі. (Лк 2:9; Дії 1:10; Дії 10:30) 5 Вони налякалися і посхиляли обличчя до землі, а ті сказали їм: Чому ви шукаєте Живого між мертвими? (Об 1:18) 6 Немає Його тут, бо воскрес! Згадайте, як казав вам, коли ще був у Галилеї. 7 Він говорив: Потрібно, щоб Син Людський був виданий у руки грішних людей, був розп’ятий і воскрес на третій день. (Лк 9:22) 8 Тоді вони пригадали Його слова. 9 Повернувшись від гробу, вони сповістили про все це одинадцятьом і всім іншим. (Мт 28:16; Лк 24:22) 10 То були Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Якова, та інші з ними. Вони розповіли про це апостолам. (Мр 15:40; Лк 8:2) 11 Та їхні слова здалися тим вигадкою, — не вірили їм. (Лк 24:25; Лк 24:41) 12 Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив полотно, [яке лежало] окремо, — і пішов до себе, дивуючись з того, що сталося. 



13 Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій[1] від Єрусалима, яке називалося Емаус; (Мр 16:12) 14 вони говорили між собою про все, що відбулося. (Лк 24:9; Лк 24:22) 15 І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, Сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними, 16 та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали. (Лк 24:31; Ів 21:4) 17 Тож Він запитав їх: Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви сумні? (Мт 6:16) 18 У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, Який не знає того, що сталося в ньому цими днями? (Ів 19:25) 19 І запитав їх: Що саме? А вони розповіли Йому про Ісуса Назарянина, Мужа Пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом; (Мт 21:11; Лк 4:34; Дії 2:22; Дії 7:22) 20 як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його. 21 А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося. (Лк 1:68; Лк 2:38; Лк 19:11; Дії 1:6; Євр 9:12) 22 Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці (Мт 12:23; Лк 24:1) 23 й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий. 24 Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; Самого ж Ісуса не побачили! (Лк 24:12; Ів 20:3) 25 Тоді Ісус сказав їм: О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки! (Мр 9:19; Мр 16:14; Лк 9:45; Лк 24:11; Ів 20:27; Гал 3:1) 26 Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у Свою славу? (Пс 21:1; Лк 9:22; Лк 24:46; Ів 20:9; Дії 3:18; Дії 3:21; Дії 8:30; 1Пет 1:11) 27 І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його. (Лк 24:44; Дії 26:22) 28 І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі. 29 Та вони просили Його, кажучи: Залишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується! І Він увійшов, щоби залишитися з ними. (Дії 16:15) 30 І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм; (Лк 9:16; Лк 22:19; Ів 21:13) 31 тут і відкрилися їхні очі, і вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них. (Лк 24:16) 32 І сказали вони один одному: Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання? (Пс 38:4; Лк 24:45; Дії 17:2) 33 Уставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних одинадцятьох і тих, які були з ними; (Мт 28:16; Лк 24:9) 34 вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові. (Ів 21:15; 1Кор 15:4) 35 А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба. 36 Коли вони говорили про це, Сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам! (Мр 16:14; Ів 20:19; 1Кор 15:5) 37 Та злякавшись, охоплені жахом, вони думали, що бачать духа. (Мт 14:26) 38 А Він сказав їм: Чому ви стурбовані, чому такі думки входять до ваших сердець? 39 Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене — подивіться, що дух тіла й костей не має, а Я, як бачите, їх маю! (Дії 17:27; 1Ів 1:1) 40 Сказавши це, Він показав їм руки та ноги. 41 А як вони ще дивувалися і не вірили з радості, Він сказав їм: Чи маєте тут щось із їжі? (Лк 24:11; Ів 21:5; Ів 21:10; Дії 12:14) 42 Вони дали Йому частину печеної риби [і бджолиного меду]. 43 Тож, взявши, Він їв перед ними. (Дії 10:41) 44 І промовив до них: Ось слова, які Я сказав вам, коли ще був з вами: Має збутися все написане про Мене і в Законі Мойсея, і в Пророків, і в Псалмах! (Лк 24:27; Ів 5:39; Ів 5:46) 45 Тоді розкрив їхній розум, щоби зрозуміли Писання. (Лк 9:45; Ів 12:16; Ів 20:9) 46 І Він сказав їм: Так написано, і [необхідно було] постраждати Христові та воскреснути з мертвих на третій день, (Лк 9:22; Лк 24:26; Дії 17:2) 47 щоб, почавши з Єрусалима, проповідувалося в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами. (Мт 28:19; Мр 16:15; Дії 2:38; Дії 5:31; Дії 17:30) 48 Ви [ж є] свідками цього. (Дії 5:32) 49 І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви залишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти! (Ів 14:16; Ів 16:7; Дії 1:4) 



50 Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв Свої руки і поблагословив їх. (Мр 16:19; Дії 1:4) 51 І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо. 52 А вони, поклонившись Йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима 53 і були постійно в храмі, [хвалячи і] прославляючи Бога. [Амінь]. (Дії 2:46; Дії 3:1; Дії 5:42) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Луки 24

Новий Переклад Українською



1 Першого дня тижня, рано-вранці, вони прийшли до гробниці та принесли пахощі, які приготували. 2 І виявили, що камінь від гробниці був відвалений. 3 Увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. 4 І раптом перед розгубленими жінками з’явилися двоє чоловіків у яскравих одежах. 5 Налякані жінки схилили свої обличчя до землі. Але ті сказали їм: «Чому ви шукаєте Живого серед мертвих? 6 Немає Його тут: Він воскрес! Згадайте, як Він говорив вам, коли ще був у Галілеї: 7 „Син Людський має бути виданий у руки грішників і розіп’ятий, а третього дня воскресне“». 8 І вони пригадали собі слова Ісуса. 9 Повернувшись від гробниці, розповіли про все одинадцятьом і всім іншим. 10 То були Марія Магдалина, Іванна, Марія – мати Якова, та інші жінки, які сказали про це апостолам. 11 Але ці слова їм здалися нісенітницями, і не повірили їм. 12 Однак Петро піднявся та побіг до гробниці. Нахилившись, він побачив тільки льняну тканину. І повернувся додому, здивований тим, що сталося. 



13 Того ж дня двоє з них пішли в село, яке знаходилося на відстані шістдесяти стадіїв[1] від Єрусалима й звалося Емаус. 14 Дорогою вони розмовляли між собою про все, що сталося. 15 А коли вони говорили й дискутували, Сам Ісус наблизився та пішов разом із ними. 16 Але їхні очі були стримані, щоб не впізнали Його. 17 Ісус спитав їх: ―Про що ви говорите між собою в дорозі? Вони зупинилися, повні смутку; 18 і один із них, на ім’я Клеопа, промовив: ―Ти, мабуть, єдиний з прибулих до Єрусалима, хто не знає про те, що сталося в ці дні. 19 Він спитав: ―Про що саме? Вони відповіли: ―Про те, що сталося з Ісусом із Назарета, Який був сильним пророком у дії та слові перед Богом та всіма людьми. 20 Як первосвященники та керівники наші видали Його для засудження на смерть і розіп’яли Його. 21 Ми ж сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїль. Але ось уже третій день, як все це сталося. 22 Крім того, деякі наші жінки здивували нас. Вони на світанку пішли до гробниці 23 та, не знайшовши Його тіла, прийшли й розказали, що бачили ангелів, які їм з’явилися й сказали, що Він живий. 24 Тоді деякі з нас пішли до гробниці й знайшли все так, як казали жінки, але Його не бачили. 25 Він сказав їм: ―О нерозумні та повільні серцем, щоб повірити в усе, що казали пророки! 26 Хіба Христос не мав постраждати та увійти у славу Свою? 27 І, почавши від Мойсея та всіх пророків, пояснив їм, що написано в усіх Писаннях про Нього. 28 Коли наблизились до села, куди йшли, Він удав, що бажає йти далі. 29 Але вони просили Його, кажучи: ―Залишайся з нами, бо вже вечоріє і день закінчується. Він увійшов у дім та залишився з ними. 30 Коли сиділи за столом, Він узяв хліб, благословив його, розламав і дав їм. 31 Тоді їхні очі відкрилися, і вони впізнали Його, але Він став для них невидимий. 32 І вони казали один до одного: «Чи не палали в нас серця, коли Він говорив із нами в дорозі та відкривав нам Писання?» 33 І тієї ж миті вони встали й повернулися в Єрусалим. Там вони знайшли зібраних разом одинадцятьох і тих, що були з ними, 34 які говорили, що Господь дійсно воскрес та з’явився Симонові. 35 Потім ці двоє розповіли, що сталося в дорозі і як вони впізнали Ісуса, коли Він розламав хліб. 



36 Коли вони ще говорили, Сам Ісус з’явився посеред них та промовив: «Мир вам!» 37 Вони завмерли та злякалися, бо подумали, що бачать духа. 38 Він же сказав їм: «Чому ви налякані й чому постають сумніви у ваших серцях? 39 Погляньте на руки та на ноги Мої. Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й подивіться: дух не має тіла та кісток, а Я, як бачите, маю!» 40 Кажучи це, показав їм Свої руки та ноги. 41 Коли ж вони від радості та здивування ще не вірили, Він сказав: «Чи маєте тут щось поїсти?» 42 Вони дали Йому шматок запеченої риби та мед у сотах. 43 Він узяв та їв перед ними. 44 Потім сказав їм: «Це слова Мої, які Я говорив вам, коли ще був із вами: має здійснитися все, що написано про Мене в Законі Мойсея, у Пророків та в Псалмах». 45 Тоді відкрив їм розум, щоб зрозуміли Писання. 46 Та промовив: «Так написано, що Христос має постраждати та третього дня воскреснути з мертвих. 47 І в Його ім’я буде проповідуватися покаяння та прощення гріхів усім народам, почавши від Єрусалима. 48 Ви свідки цьому. 49 І ось Я надішлю вам обітницю Мого Отця. Ви ж залишайтесь у місті, доки не будете зодягнені силою з висоти!» 



50 Потім вивів їх із міста до Віфанії та, піднявши руки Свої, благословив їх. 51 Благословляючи їх, Він почав віддалятися від них та возноситися на небо. 52 Вони ж, вклонившись Йому, з великою радістю повернулися в Єрусалим. 53 І весь час перебували в Храмі, благословляючи Бога. Амінь. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.