Зареєструватися безкоштовно

Луки 23

Українська Біблія LXX УБТ



1 І встали всі вони, і повели Його до Пилата. (Мт 27:2; Мр 15:1; Ів 18:28) 2 Почали Його звинувачувати, кажучи: Ми знайшли Цього, Який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він — Сам Христос, Цар. (Мт 27:11; Мр 15:2; Лк 20:25; Ів 18:33; Ів 19:12; Дії 24:5) 3 Пилат запитав Його, кажучи: Ти є Цар юдеїв? А Він у відповідь сказав йому: Ти кажеш! 4 Пилат же сказав первосвященикам і юрбі: Жодної вини я не знаходжу в Цій Людині. (Лк 23:14; Лк 23:22; 1Тим 6:13) 5 Та вони ще наполегливіше твердили, запевняючи, що Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди. (Мт 27:63; Лк 4:44; Дії 10:37) 6 Пилат, почувши це, запитав, чи Він галилеєць. (Дії 23:34) 7 Переконавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував у Єрусалимі. (Лк 3:1) 



8 Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав Його бачити, бо чув [багато] про Нього і сподівався побачити від Нього якусь ознаку. (Мт 12:38; Лк 9:9; Ів 12:21) 9 Ставив Йому багато запитань, але Він нічого йому не відповідав. (Мт 27:12) 10 Первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його. 11 Ірод зі своїми воїнами, принизивши та висміявши Його, одягнув у світлий одяг і відіслав Його до Пилата. (Лк 9:22) 12 Того дня Ірод і Пилат стали друзями, хоча раніше вони ворогували між собою. 



13 Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та людей, 14 сказав їм: Привели ви мені Цю Людину як Того, Хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у Цій Людині жодної провини з того, у чому Її обвинувачуєте. (Мт 27:63; Лк 23:4; Дії 28:18) 15 Так само й Ірод, який повернув Його нам. Отже, нічого вартого смерті Він не зробив; (Лк 23:22; Дії 23:29) 16 тож, покаравши Його, відпущу. (Ів 19:1) 17 [Треба ж було йому щосвята відпускати їм когось одного]. (Мт 27:20; Мр 15:11; Ів 18:39) 18 Та вони всі разом закричали, вигукуючи: Візьми Цього, а відпусти Варавву! (Ів 19:15) 19 Варавва був ув’язнений за якийсь заколот у місті й за вбивство. 20 А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них. 21 Та вони кричали, вигукуючи: Розіпни, розіпни Його! (Ів 19:6) 22 Тож він утретє сказав їм: Яке ж зло Він зробив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу. (Лк 23:4) 23 Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні [та первосвящеників] перемогли. 24 І Пилат присудив згідно з їхніми вимогами: (Мт 27:26; Мр 15:15; Ів 19:16; Дії 3:13) 25 відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був посаджений до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю. (Мт 17:12; Дії 24:27) 



26 І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який ішов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест. (Мт 27:31; Мт 27:32; Мр 15:20; Мр 15:21) 27 Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його. 28 Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми, (Лк 7:13; Лк 19:41) 29 бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували. (Лк 19:43; Лк 21:23) 30 Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! — і горбам: Покрийте нас! (Об 6:16) 31 Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим? (1Пет 4:17) 32 І вели з Ним на страту також інших двох злочинців. 



33 І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців — одного праворуч, а другого — ліворуч. (Мт 27:33; Мр 15:22; Ів 19:17; Ів 19:24) 34 Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб. (Пс 21:19; Мт 5:44; Дії 3:17; 1Кор 2:8) 



35 А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Він інших спасав, тож нехай спасе і Себе Самого, якщо Він Христос, Божий Обранець! (Пс 21:8; Мт 27:37; Мт 27:39; Мр 15:26; Мр 15:29; Лк 4:23; Лк 9:20; Лк 9:35) 36 Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет (Пс 68:22) 37 і казали: Якщо Ти — юдейський Цар, спаси Себе! 38 Над Ним був напис, [зроблений грецьким, латинським та єврейським письмом]: Це — Цар юдеїв. 



39 Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи: Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас! (Мт 26:68; Мт 27:44; Мр 15:32) 40 А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений? (Мт 10:28; Лк 12:5) 41 Але ми — справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили; Він же нічого поганого не зробив! (Дії 25:5) 42 І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє! (Мт 16:28; Мт 20:21) 43 А Він сказав йому: Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі Мною в раю! (2Кор 12:4; флп 1:23) 



44 І коли настала шоста година, наступила темрява по всій землі — до дев’ятої години; (Мт 27:45; Мт 27:50; Мр 15:33; Мр 15:37) 45 померкло сонце, а завіса храму роздерлася надвоє. 46 Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Отче, у Твої руки передаю Свій дух! Сказавши це, Він віддав духа. (Пс 30:6; Лк 2:49; Дії 7:59; 1Пет 4:19) 47 Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи: Справді, праведний був Цей Чоловік! (Мт 27:19; Мт 27:54; Мр 15:39; Лк 2:20) 48 Численні юрби, які прийшли на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися. (Лк 18:13; Євр 10:33) 49 На віддалі стояли й дивилися всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галилеї. (Пс 37:12; Пс 87:9; Мт 27:55; Мр 15:40; Лк 8:2; Ів 19:25) 



50 Один чоловік, на ім’я Йосиф, який був радником, людина добра й праведна, (Мт 27:57; Мр 15:42; Ів 19:38) 51 з юдейського міста Ариматеї, — не пристав до ради та до їхньої справи, бо він очікував Божого Царства; (Лк 2:38) 52 підійшовши до Пилата, він попросив тіло Ісуса; 53 знявши його, він обгорнув полотном і поклав у висічену гробницю, де ще ніколи ніхто не лежав. (Лк 19:30) 54 Була п’ятниця[1], і надходила субота. 55 А жінки, котрі йшли слідом, — ті, які прибули з Ним із Галилеї, — побачили гріб і як було покладене Його тіло. (Мт 27:61; Мр 15:47; Лк 23:49) 56 Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю. 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Луки 23

Новий Переклад Українською



1 Усе зібрання піднялося, і повели Його до Пилата. 2 Там почали звинувачувати Його: ―Ми встановили, що Він вводить народ в оману, забороняє сплачувати Кесареві податок і називає Себе Христом, Царем. 3 Пилат запитав Його: ―Ти Цар юдеїв? Ісус відповів: ―Ти кажеш це! 4 Тоді Пилат сказав первосвященникам та натовпу: ―Я не знаходжу в Цій Людині жодної провини. 5 Але вони наполягали кажучи: ―Він підбурює народ, навчаючи всюди в Юдеї, почав із Галілеї, а тепер прийшов сюди. 



6 Почувши це, Пилат запитав, чи Він галілеянин. 7 І дізнавшись, що Ісус із території, яка підвладна Іродові, відіслав Його до Ірода, котрий був у ті дні в Єрусалимі. 8 Коли Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо давно бажав побачити Його. Він багато чув про Ісуса та сподівався побачити від Нього якесь знамення. 9 І ставив Йому багато запитань, але Ісус нічого не відповідав. 10 Первосвященники та книжники, які там стояли, наполегливо звинувачували Його. 11 Але Ірод зі своїми воїнами, познущавшись та насміявшись із Нього, одягнув Ісуса в яскраву одежу й відіслав назад до Пилата. 12 Того ж дня Ірод і Пилат стали друзями, хоч раніше вони ворогували один з одним. 



13 Пилат скликав разом первосвященників, старійшин і народ 14 та сказав їм: ―Ви привели до мене Цього Чоловіка та сказали, що Він вводить народ в оману. І ось, дослідивши Його перед вами, я не знайшов на Цьому Чоловікові ніякої провини в тому, у чому ви Його звинувачуєте. 15 Навіть Ірод, не знайшовши в Ньому жодної провини, відіслав Його назад. Отже, Він не зробив нічого, вартого смерті. 16 Тож я Його покараю й відпущу. 17 На свято йому треба було відпустити одного з в’язнів.[1] 18 Але вони всі разом закричали кажучи: ―Візьми Його! Та відпусти нам Варавву! 19 Варавва був ув’язнений за повстання, яке сталося в місті, та за вбивство. 20 Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив. 21 Але вони продовжували кричати: ―Розіпни, розіпни Його! 22 Пилат утретє звернувся до них: ―Яке ж зло Він скоїв? Ніякої провини, вартої смерті, я не знайшов у Ньому! Тож, покаравши Його, відпущу! 23 Але вони продовжували кричати та наполягати, щоб Ісуса було розіп’ято. І своїми криками вони домоглися свого. 24 Пилат погодився виконати їхню вимогу. 25 Він відпустив того, хто за повстання та вбивство був у тюрмі, а Ісуса віддав на розп’яття, як вони вимагали. 



26 Коли повели Ісуса, то, схопивши Симона з Кирени, що повертався з поля, поклали на нього хрест, щоб він ніс його за Ісусом. 27 Серед великого натовпу людей, що йшли за Ним, були й жінки, які плакали та жаліли Його. 28 Ісус повернувся до них та промовив: «Доньки Єрусалима, не плачте за Мною, а плачте за собою та за дітьми вашими. 29 Бо ось приходять дні, коли скажуть: „Блаженні неплідні, що не народжували й не годували грудьми!“ 30 Тоді почнуть говорити горам: „Упадіть на нас!“ і пагорбам: „Покрийте нас!“[2] 31 Бо коли так обходяться із зеленим деревом, то що ж буде із сухим?» 32 Разом з Ісусом вели на страту двох злочинців. 33 Коли вони прийшли на місце, яке звалося«місце Черепа», там розіп’яли Його й злочинців: одного – праворуч, а іншого – ліворуч від Нього. 34 Ісус же казав: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять!» Коли ж ділили Його одяг між собою, то кидали жереб. 35 Народ стояв та дивився. Керівники ж насміхалися з Нього, кажучи: «Інших рятував, нехай врятує Себе, якщо Він Христос, Божий Обранець!» 36 Глузували з Нього й воїни. Вони давали Йому кислого вина 37 й казали: «Якщо Ти Цар юдеїв, спаси Себе Самого!» 38 Над Ним був напис: це цар юдеїв. 39 Один із розіп’ятих злочинців богохульствував проти Нього, кажучи: ―Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас! 40 А другий відповів, докоряючи йому: ―Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? 41 Ми покарані справедливо за те, що зробили, а Цей не зробив нічого поганого. 42 І сказав: ―Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє! 43 Ісус відповів: ―Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі Мною в раю. 



44 Було вже близько шостої години, і настала темрява по всій землі – аж до дев’ятої години[3]. 45 Сонце затьмарилось, і завіса в Храмі розірвалася навпіл. 46 Ісус, голосно скрикнувши, промовив: «Отче, у руки Твої Я ввіряю дух Мій!»[4] Сказавши це, віддав дух. (Пс 30:6) 47 Коли сотник побачив, що сталося, він прославив Бога й сказав: «Цей Чоловік справді був праведником!» 48 Весь натовп, який зібрався подивитись на це видовище, побачивши, що сталося, повертався додому, б’ючи себе в груди. 49 Усі, хто знав Ісуса, і жінки, які йшли за Ним із Галілеї, стояли поодаль і дивилися на це. 



50 І був там один чоловік, на ім’я Йосиф, який був членом Синедріону, чоловік добрий та праведний. 51 Він не погодився з їхнім планом і рішенням. Йосиф походив з Ариматеї, юдейського міста, та очікував Царства Божого. 52 Він пішов до Пилата та попросив тіло Ісуса. 53 І знявши тіло, обгорнув його у льняну тканину й поклав до гробниці, яка була висічена в скелі, куди ще нікого не хоронили. 54 Це був день Приготування до Суботи, яка вже наступала. 55 Жінки, які прийшли разом з Ісусом із Галілеї, ідучи за Йосифом, бачили гробницю і як до неї було покладено тіло Ісуса. 56 Повернувшись, приготували пахощі та миро. А в Суботу вони відпочили за заповіддю. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.