Зареєструватися безкоштовно

Дії 16

Українська Біблія LXX УБТ



1 Прибув він до Дервії і Лістри. І ось був тут один учень на ім’я Тимофій, син жінки-юдейки, яка повірила, і батька грека. (Дії 17:14; Дії 18:5; Дії 19:22; Дії 20:4; Рим 16:21; 1Кор 4:17; 1Кор 16:10; флп 2:19; 2Тим 1:5; 2Тим 3:15; Євр 13:23) 2 Про нього добре свідчили ті брати, які були в Лістрі та Іконії. (Дії 6:3) 3 Павло забажав, щоб він ішов з ним, тож узяв і обрізав його через юдеїв, які були в тих місцевостях, бо всі знали, що його батько був грек. 4 Коли вони переходили через міста, то передавали братам зберігати постанови, які схвалили в Єрусалимі апостоли і старші. (Дії 15:2; Дії 15:20; Дії 15:23; Дії 21:25) 5 Церкви ж зміцнювалися у вірі та щодня кількісно зростали. (Дії 2:47; Дії 14:22; Кол 2:5; 1Пет 5:9) 6 Вони пройшли через Фригію і Галатійську країну, оскільки Святий Дух заборонив їм звіщати слово в Азії, (Дії 8:25; Дії 18:23; Дії 19:10; Рим 15:22) 7 а дійшовши до Мисії, вони намагалися піти до Витинії, та Дух Ісуса їм не дозволив. (1Пет 1:1) 8 Перейшовши через Мисію, вони прибули до Троади. (Дії 20:5; 2Кор 2:12; 2Тим 4:13) 



9 І вночі з’явилося Павлові видіння: якийсь чоловік, македонець, стояв і благав його, закликаючи: Прийди до Македонії, допоможи нам! (Дії 9:10) 10 Коли побачив він те видіння, ми відразу постаралися піти до Македонії, зрозумівши, що Бог покликав нас благовістити їм. (Дії 16:3; Дії 18:5; Дії 19:21; Дії 20:1; Дії 20:5; Дії 21:1; Дії 27:1) 11 Відпливши з Троади, ми прибули до Самотракії, а наступного дня — до Неаполя; 12 звідти — до Филип — міста-колонії, що є першою частиною Македонії. У тому місті ми перебували декілька днів. (Дії 20:6; флп 1:1; 1Сол 2:2) 13 А в суботу вийшли за браму до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, говорили до жінок, які зібралися. (Лк 4:20; Дії 13:14) 



14 І слухала одна жінка на ім’я Лідія, продавщиця кармазину з міста Тиятир, яка шанувала Бога. Господь відкрив їй серце, аби сприймати те, що говорив Павло. (Дії 8:6; Дії 13:43; Дії 16:40; Об 1:11; Об 2:18; Об 2:24) 15 Коли охрестилася вона та її дім, то просила, кажучи: Якщо ви вважаєте мене вірною Господу, то прийдіть у мій дім, та й живіть! І змусила нас. (Лк 24:29; Дії 11:14; Дії 18:8; Дії 18:20) 



16 І сталося, як ішли ми на молитву, зустріла нас одна рабиня, яка мала дух віщуна; віщуючи, вона приносила великий прибуток своїм господарям. (Дії 12:13; Дії 16:19; Дії 19:24) 17 Вона йшла слідом за Павлом і за нами й кричала, вигукуючи: Ці люди — раби Бога Всевишнього, вони провіщають вам шлях спасіння! (Мт 15:23; Мр 1:24; Мр 5:7; Лк 4:41) 18 Вона робила це багато днів. Тож надокучило [це] Павлові, і він, обернувшись, сказав духові: Наказую тобі Ім’ям Ісуса Христа — вийди з неї! І він вийшов у той же час. (Мр 16:17; Дії 19:13) 19 Її пани, побачивши, що пропала надія на їхній заробіток, взяли Павла і Силу та потягли на майдан, до влади; (Дії 19:25) 20 провівши їх до воєвод, вони сказали: Ці люди, будучи юдеями, бунтують наше місто (Дії 17:6) 21 і навчають звичаїв, котрих нам, римлянам, не годиться ні переймати, ні виконувати! 22 І юрба напала на них, а воєводи, подерши на них одяг, наказали бити їх палицями. (2Кор 11:25; 1Сол 2:2) 23 Тож завдавши їм багато побоїв, посадили у в’язницю, давши вказівку в’язничному сторожеві пильно їх охороняти. (Дії 12:4) 24 Він, діставши таку вказівку, засадив їх до внутрішньої темниці й забив їхні ноги в колодки. (Дії 12:6; Дії 12:10) 



25 Опівночі Павло й Сила, молячись, співом прославляли Бога, а в’язні слухали їх. (Мт 26:30; Еф 5:19; Кол 3:16; Євр 2:12; Як 5:13) 26 Раптом стався великий землетрус, аж порушилася основа в’язниці; враз повідчинялися всі двері, і з усіх поспадали кайдани. (Дії 4:31; Дії 5:19; Дії 12:6) 27 А коли прокинувся сторож в’язниці й побачив, що двері в’язниці відчинено, витягнув меча і хотів себе вбити, думаючи, що в’язні повтікали. (Дії 12:19; Дії 27:42) 28 Та Павло закричав сильним голосом, гукаючи: Не заподій собі ніякого зла, бо всі ми тут! 29 Той, попросивши світла, вскочив і, тремтячи, припав до Павла та Сили, 30 і, вивівши їх надвір, запитав: Добродії, що потрібно мені робити, аби спастися? (Дії 2:37) 31 А вони сказали: Віруй у Господа Ісуса [Христа] — і спасешся ти та твій дім! (Мт 9:22; Мр 16:16; Ів 4:53; Дії 1:21; Дії 11:14) 32 І говорили йому Господнє Слово й усім, хто в його домі. (Дії 8:25) 33 І забравши їх тієї ж пори ночі, обмив їхні рани і тут же охрестився сам і вся його родина. 34 Завівши їх до хати, запросив до столу і радів з усім своїм домом, що повірив у Бога. (Дії 18:8) 35 Коли ж настав день, воєводи послали виконавців сказати: Відпусти цих людей! 36 І сторож в’язниці переказав ці слова Павлові: Воєводи прислали наказ вас відпустити. Тож виходьте тепер і йдіть з миром. (Мр 5:34) 37 Але Павло відповів їм: Нас, римських громадян, прилюдно побито, без суду посаджено у в’язницю, а тепер таємно виводять нас? Ні, хай самі прийдуть і виведуть нас! (Дії 5:18; Дії 13:50; Дії 22:25) 38 Ці слова виконавці сповістили воєводам. Ті ж, почувши, що вони римські громадяни, налякалися, (Дії 22:29) 39 тож прийшли, попросили їх вийти і, вивівши, благали піти з міста. (Мт 8:34; Дії 5:26) 40 Вийшовши із в’язниці, вони прибули до Лідії і, побачивши братів, потішили [їх], та й пішли. (Дії 16:14) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Дії 16

Новий Переклад Українською



1 Павло прийшов у Дервію та Лістру. Там був учень, на ім’я Тимофій. Його мати була віруючою юдейкою, а батько – греком. 2 Про Тимофія добре свідчили брати з Лістри та Іконії. 3 Павло схотів узяти його із собою в подорож і, узявши, обрізав його заради юдеїв, що були в тих місцях; бо всі знали, що його батько був греком. 4 Проходячи через міста, Павло й брати закликали віруючих дотримуватися рішень, прийнятих апостолами та старійшинами в Єрусалимі. 5 А церкви зміцнювались у вірі та кількісно зростали щодня. 



6 Вони проходили через Фригію та Галатійську місцевість, але Дух Святий не дозволив звіщати Слово в Азії. 7 Коли підійшли до Місії, спробували піти до Вітинії, але Дух Ісуса не дозволив. 8 Вони пройшли Місію та прийшли в Троаду. 9 Уночі Павлові було видіння: з’явився чоловік із Македонії, який стояв і благав його: «Прийди до Македонії та допоможи нам!» 10 Після цього видіння, ми[1] вирішили відразу ж піти до Македонії, зрозумівши, що Бог кличе нас проповідувати їм Добру Звістку. (Дії 20:5; Дії 21:1; Дії 27:1) 



11 Отже, з Троади ми відпливли прямо в Самофракію, а наступного дня – у Неаполь; 12 звідти ж – до міста Филиппи, що було римською колонією та головним містом тієї частини Македонії, і залишилися в тому місті на декілька днів. 13 У Суботу ми вийшли за ворота до річки, де, за звичаєм, було місце для молитви. Присівши, почали розмовляти з жінками, які там зібралися. 14 Серед них була одна, на ім’я Лідія, з міста Тіятира, вона торгувала пурпуровою тканиною. Лідія шанувала Бога. Господь відкрив її серце, щоб уважно сприймала все сказане Павлом. 15 Після того, як вона та її родина були охрещені, Лідія запросила нас, кажучи: «Якщо ви вважаєте мене вірною Господеві, то зайдіть до мого дому й живіть». І переконала нас. 



16 Одного дня, коли ми йшли до місця молитви, нас зустріла служниця, яка мала віщунського духа. Ворожінням вона приносила великий прибуток своїм господарям. 17 Вона, ідучи за Павлом та за нами, голосно казала: «Ці люди – раби Всевишнього Бога, які звіщають вам шлях спасіння!» 18 Вона це робила упродовж багатьох днів. Тоді, обурившись, Павло обернувся й промовив духові: «В ім’я Ісуса Христа наказую тобі: вийди з неї!» І тієї ж миті дух вийшов із неї. 19 Коли господарі служниці побачили, що їхня надія на прибуток пропала, вони схопили Павла та Силу й повели на площу до керівників міста. 20 Привівши їх до магістрату, сказали: «Ці люди – юдеї, що каламутять наше місто 21 й звіщають звичаї, які нам, римлянам, не дозволено ні приймати, ні виконувати». 22 Натовп теж повстав проти них, і керівники міста, здерши з них одяг, наказали побити їх палицями. 23 Завдавши їм багато ударів, кинули у в’язницю та наказали тюремникові пильно їх охороняти. 24 Отримавши такий наказ, він кинув їх у внутрішню в’язницю й забив їхні ноги в колоду. 25 Опівночі Павло та Сила молилися та співали пісні Богові, а в’язні слухали їх. 26 Аж раптом стався сильний землетрус, так що основи в’язниці похитнулися. Одразу всі двері відчинилися, і ланцюги на всіх відстебнулися. 27 Коли тюремник прокинувся й побачив усі двері в’язниці відчиненими, то взявся за меч і хотів убити себе, думаючи, що в’язні втекли. 28 Але Павло голосно сказав: ―Не заподій собі ніякого зла, бо всі ми тут! 29 Тоді тюремник, попросивши факел, ускочив до в’язниці та, тремтячи, упав перед Павлом та Силою. 30 Він вивів їх на вулицю та спитав: ―Панове, що мені робити, щоб отримати спасіння? 31 Вони відповіли: ―Віруй у Господа Ісуса, і отримаєш спасіння ти й весь твій дім! 32 І проповідували Слово Господнє йому та всім, хто був у його домі. 33 Тієї ж нічної години тюремник узяв їх та обмив їхні рани. Потім негайно був охрещений він зі всіма своїми. 34 Привівши їх до свого дому, накрив для них стіл. І разом зі всіма домашніми радів, що повірив у Бога. 35 Коли настав день, керівники міста надіслали своїх слуг сказати тюремникові: «Відпусти цих людей!» 36 Тюремник сказав Павлові: ―Керівники міста надіслали наказ відпустити вас. Отже, ви можете йти з миром! 37 Але Павло сказав їм: ―Нас побили прилюдно, без судового розгляду, і, хоча ми громадяни Риму, кинули до в’язниці, а тепер вони бажають таємно нас вигнати? Ні! Нехай самі прийдуть і виведуть нас! 38 Слуги передали ці слова керівникам міста. Почувши, що Павло та Сила – римляни, ті перелякалися. 39 Вони прийшли та вибачилися перед ними, вивели їх із в’язниці та благали, щоб вони залишили місто. 40 Вийшовши з в’язниці, Павло та Сила попрямували до дому Лідії, де зустріли братів та підбадьорили їх. Після цього вони пішли далі. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.