Зареєструватися безкоштовно

Івана 12

Українська Біблія LXX УБТ



1 За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих. (Мт 26:6; Мр 14:3; Ів 2:13; Ів 11:1; Ів 11:43) 2 Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі. (Лк 10:40) 3 Марія, взявши літру[1] мира зі справжнього дорогоцінного нарду[2], помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира. (Лк 7:38; Ів 11:2) 4 Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати: (Ів 6:64) 5 Чому б не продати це миро за триста динаріїв[3] і не роздати бідним? 6 Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали. (Ів 10:13; Ів 13:29) 7 А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла: 8 бідних ви завжди із собою маєте, Мене ж — не завжди маєте. 



9 Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих. (Ів 11:43; Ів 11:56) 10 Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити, 11 бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса. (Ів 7:31) 



12 Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято. (Мт 21:1; Мр 11:1; Лк 19:28) 13 Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю! (Пс 117:26; Мт 23:39; Ів 1:49; Ів 6:15; Ів 18:33; Ів 18:37; Ів 18:39; Ів 19:3; Ів 19:12) 14 А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, — згідно з написаним: 15 Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі. 16 Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили. (Ів 2:22) 17 Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих. (Ів 12:9) 18 Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо. (Ів 2:11) 19 А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним! (Лк 19:48; Ів 11:48; Дії 5:28) 



20 Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками. (Ів 7:35) 21 Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса! (Лк 8:20; Лк 23:8; Ів 1:43) 22 Филип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Филипом ідуть, та й повідомляють Ісуса. (Ів 1:40) 



23 А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському. (Ів 7:39; Ів 13:1) 24 Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, упавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий урожай. (Ів 1:51; 1Кор 15:36) 25 Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя. (Мт 16:25) 26 Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець. (Мт 16:24; Ів 14:3; Ів 17:24) 



27 Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов — на цю годину. (Пс 6:4; Пс 30:10; Мт 26:38) 28 Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю! (Мт 3:17; Ів 5:37; Ів 8:54; Ів 17:4) 29 А люди, які стояли й чули це, говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив. 30 У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас. (Ів 11:42) 31 Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть. (Лк 10:18; Ів 14:30; Ів 16:11; 1Кор 2:6; 2Кор 4:4; Еф 2:2) 32 Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе! (Ів 3:14; Ів 14:3) 33 Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти. (Ів 21:19) 34 А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський? (Пс 88:37; Ів 1:51; Ів 8:35; Ів 12:32) 35 Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде. (Ів 7:33; Ів 8:12; Ів 11:10; 1Ів 2:11) 36 Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них. (Лк 16:8; Ів 8:59; Еф 5:8; 1Сол 5:5) 



37 Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього, (Ів 2:11; Ів 2:23; Рим 10:16) 38 щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця? 39 Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая: (Ів 5:44; Ів 8:43) 40 Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх! (Мт 13:14; Мр 3:5) 41 Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього. 42 Усе ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги; (Ів 7:31; Ів 9:22) 43 вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу. (Ів 5:44) 



44 Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене! (Мт 10:40; Ів 7:28) 45 І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене. (Ів 6:40; Ів 14:9) 46 Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві. (Ів 8:12; Ів 11:27) 47 Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ. (Ів 3:17) 48 Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його останнього дня. (Лк 10:16; Ів 3:18; Ів 6:39; Євр 4:12) 49 Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити. (Ів 3:34; Ів 8:28; Ів 15:10) 50 І Я знаю, що Його заповідь — це вічне життя. А що Я кажу, то так кажу, як сказав Мені Отець! (Ів 6:40; Ів 17:2) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Івана 12

Новий Переклад Українською



1 За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Віфанії, де був Лазар, якого воскресив із мертвих. 2 Там Йому приготували вечерю. Марта слугувала, а Лазар був одним із тих, хто сидів із Ним за столом. 3 Тоді Марія взяла літру[1] з дуже дорогим чистим нардовим миром, намастила ноги Ісуса й своїм волоссям обтерла Його ноги. І дім наповнився пахощами мира. 4 Але Юда Іскаріот, один з Його учнів, який мав Його зрадити, сказав: 5 ―Чому б не продати це миро за триста динаріїв та не роздати бідним? 6 Він казав так не тому, що піклувався про бідних, а тому, що був злодієм. Йому було доручено носити скриню з грошима, але він брав із неї гроші. 7 Ісус сказав: ―Залиши її, вона зберігала це на день Мого похорону. 8 Бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди матимете. 9 Тим часом багато юдеїв дізналося, що Він там. Вони прийшли не тільки заради Ісуса, але й подивитись на Лазаря, якого Він воскресив із мертвих. 10 Тоді первосвященники змовилися вбити й Лазаря. 11 Адже багато юдеїв залишало їх і вірило в Ісуса. 



12 Наступного дня багато людей, які прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, 13 взяли пальмові гілки, вийшли Йому назустріч та викрикували: «Осанна!» «Благословенний Той, Хто йде в ім’я Господа!»[2] «Цар Ізраїля!» (Пс 117:25) 14 Ісус, знайшовши осля, сів на нього, як написано: 15 «Не бійся, дочко Сіону: Ось Цар твій їде верхи на молодому ослі».[3] 16 Спочатку Його учні не розуміли цього. Але після того, як Ісус був прославлений, вони згадали, що це було написано про Нього й що це збулося з Ним. 17 Люди, які були з Ісусом, коли Він покликав Лазаря з гробу й воскресив його з мертвих, свідчили про це. 18 Тому багато людей вийшли Йому назустріч, бо чули, що Він здійснив це знамення. 19 Тоді фарисеї почали казати один одному: «Бачите, що нічого не допомагає? Ось увесь світ пішов за Ним!» 



20 Серед тих, хто прийшов поклонитися на свято, було декілька греків. 21 Вони підійшли до Филипа, який був із Віфсаїди, що в Галілеї, і просили його: «Пане, ми хочемо побачити Ісуса». 22 Филип пішов і сказав Андрієві, і тоді Андрій та Филип розповіли про це Ісусові. 23 Ісус відповів їм: ―Прийшов час прославитись Синові Людському. 24 Істинно кажу вам: якщо зерно пшениці, впавши в землю, не вмирає, то залишається одне. Але якщо вмирає, дає великий врожай. 25 Кожен, хто любить своє життя, втратить його, а хто ненавидить своє життя в цьому світі, збереже його для вічного життя. 26 Хто служить Мені, той повинен слідувати за Мною; і де Я є, там буде і Мій слуга. Якщо хтось буде служити Мені, Мій Отець шануватиме його. 27 Тепер Моя душа стривожена, і що Мені сказати? Отче, врятуй Мене від цієї години? Але саме заради цієї години Я і прийшов. 28 Отче, прослав Своє ім’я! Тоді почувся голос із неба: «Я прославив і знову прославлю!» 29 Натовп, який був там, почувши це, сказав, що прогримів грім, а інші казали, що ангел говорив із Ним. 30 Ісус відповів: ―Не для Мене пролунав цей голос, а для вас. 31 Зараз настав суд для цього світу. Тепер правителя цього світу буде вигнано геть. 32 Але коли Я буду піднятий від землі, Я всіх притягну до Себе. 33 Він сказав це, щоб показати, якою смертю має померти. 34 Тоді люди сказали Йому: ―Ми чули із Закону, що Христос житиме вічно.[4] Як же Ти кажеш, що«Син Людський має бути піднятий?» Хто Цей Син Людський? (Пс 88:37) 35 Тоді Ісус сказав їм: ―Світло ще трохи часу буде з вами. Ходіть, доки маєте світло, щоб темрява не охопила вас. Хто ходить у темряві, той не знає, куди йде. 36 Повірте у світло, поки у вас є світло, щоб ви стали синами світла. Ісус закінчив говорити і, відійшовши, скрився від них. 



37 Незважаючи на те, що Він зробив перед ними стільки знамень, вони не вірили в Нього. 38 Так здійснилося слово пророка Ісаї, який сказав: «Господи, хто повірив почутому від нас і кому відкрилася рука Господня?»[5] 39 Не могли повірити ще й тому, що, як сказав Ісая: 40 «Він зробив сліпими їхні очі і закам’янілими їхні серця, щоб вони не бачили очима, і не розуміли серцем, і не навернулися, щоб Я зцілив їх».[6] 41 Ісая сказав це, адже побачив Його славу й говорив про Нього.[7] 42 Навіть серед керівників багато хто повірив у Ісуса. Але через фарисеїв вони не визнавали своєї віри, щоб їх не вигнали із синагоги. 43 Адже вони любили людську славу більше за Божу славу. 44 Ісус голосно промовив: ―Хто вірить у Мене, той вірить не тільки в Мене, але й у Того, Хто послав Мене. 45 Той, хто бачить Мене, бачить і Того, Хто послав Мене. 46 Я – світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не залишався в темряві. 47 Якщо хтось чує Мої слова, але не дотримується їх, Я не суджу його. Адже Я прийшов не судити світ, а спасти його. 48 Для того, хто відкидає Мене й не приймає Моїх слів, є суддя. Слово, яке Я сказав, судитиме його останнього дня. 49 Бо не від Себе Я говорив, але Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, що сказати і як казати. 50 Я знаю, що Його заповідь – це вічне життя. Тому все, що кажу, Я кажу саме так, як сказав Мені Отець. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.