1Ось чому ми повинні бути надзвичайно уважними до почутого, щоби часом не відпасти. (Дії 8:6)2І якщо слово, сказане ангелами, було непохитним, і кожний переступ та непослух отримали справедливу відплату, (Дії 7:53; 2Пет 1:19)3то як ми уникнемо її, коли знехтуємо таким великим спасінням? Воно мало початок у проповіді Господа і було підтверджене нам тими, хто почув. (Мт 3:7; Мт 22:5; Лк 1:2; Дії 10:37; 1Кор 1:6; Євр 7:14; Євр 10:28; Євр 10:35; Євр 12:25)4А Бог свідчив ознаками і чудесами, різноманітними проявами сили і дарами Святого Духа згідно зі Своєю волею. (Мр 16:20; 1Кор 12:4; 1Кор 12:11; 2Кор 12:12)
Хто така людина?
5Адже не ангелам Він підпорядкував майбутній світ, про який говоримо. (Еф 1:21; Євр 6:5; Євр 13:14)6А дехто засвідчив десь, кажучи: Хто така людина, що пам’ятаєш про неї, або людський син, що навідуєшся до нього? (Пс 8:5)7Ти зробив її дещо[1] меншою від ангелів, Ти увінчав її славою і честю;8усе підкорив Ти під її ноги. Коли ж підпорядкував їй усе, то не залишив нічого, що було б їй не підпорядковане. Однак тепер ще не бачимо, щоб їй усе було підпорядковане. (1Кор 15:27)9А бачимо Ісуса, Який, через те, що витерпів смерть, був увінчаний славою і честю. Він став дещо[2] меншим за ангелів, щоби за Божою благодаттю зазнати за всіх смерть. (Мт 16:28; флп 2:8; Євр 2:7; Євр 5:4)
Першопричина нашого спасіння
10Оскільки так і мало бути, щоб Той, задля Якого все і через Якого все, Хто привів багатьох синів до слави, — Того, Хто є Першопричиною їхнього спасіння, через страждання зробити завершеним. (Лк 13:32; Дії 3:15; Рим 8:29; Рим 11:36; Євр 5:8; Євр 12:2)11Адже і Той, Хто освячує, і ті, які освячуються, — усі від Одного. Через це Він не соромиться називати їх братами, (Ів 17:19; Ів 20:17; Євр 9:13; Євр 10:10; Євр 11:16; Євр 13:12)12кажучи: Сповіщу Твоє Ім’я Моїм братам, серед Церкви оспівуватиму Тебе. (Пс 21:23; Ів 17:6)13І знову: Я буду надіятися на Нього! І ще: Ось Я і діти, яких Мені дав Бог.14А що діти стали спільниками крові й тіла, то й Він подібним чином став їхнім спільником, аби Своєю смертю знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола, (Рим 8:3; 1Кор 15:55; 2Тим 1:10; Об 12:10)15і визволити тих, які через страх смерті все життя утримувалися в рабстві. (Гал 5:1)16Адже не ангелів Він приймає, але приймає нащадків Авраама.17Тому треба було Йому в усьому уподібнитися братам, аби бути милосердним і вірним Первосвящеником перед Богом, для ублагання за гріхи людей. (Рим 8:3; Рим 15:17; Євр 2:11; Євр 4:14; Євр 5:1; 1Ів 2:2)18Бо в чому Сам постраждав, бувши випробуваним, Він може допомогти і тим, хто переносить випробування. (Євр 4:15)
Євреїв 2
Новий Переклад Українською
Заклик не нехтувати звісткою про спасіння
1Ось чому ми повинні приділяти особливу увагу почутому, щоб не ослабнути у вірі.2Бо якщо слово, сказане через ангелів, було непохитним, а кожне порушення та непослух отримало справедливе покарання,3то як ми уникнемо його, якщо нехтуємо таким великим спасінням, яке спочатку було проголошене через Господа й підтверджене нам тими, хто Його почув?4Бог же засвідчував про нього знаменнями, чудесами, різними вчинками та дарами Святого Духа, розподіленими згідно з Його волею.
Син став людиною для нашого спасіння
5Бо не ангелам Він підкорив майбутній світ, про який ми говоримо.6Але як дехто засвідчив: «Хто така людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і хто син людський, що Ти турбуєшся про нього?7Лише трохи применшив Ти його перед ангелами і славою та величчю коронував його.8Ти усе підкорив йому під ноги».[1] Підкоривши все людині, Бог нічого не залишив непідкореним. Однак зараз ми ще не бачимо, щоб усе було їй підкорене. (Пс 8:5)9Але ми бачимо, що Ісус, Якого трохи було применшено перед ангелами, тепер увінчаний славою та честю, бо Він постраждав та зазнав смерті, щоб завдяки Божій благодаті скуштувати смерть за всіх.10Бо належало, щоб Той, через Кого все і для Кого все, і Хто привів багатьох синів до слави, зробив досконалим Засновника[2] їхнього спасіння через страждання.11Адже Той, Хто освячує, і ті, що освячені, – усі від Одного. Тому Він не соромиться називати їх братами,12кажучи: «Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе».[3] (Пс 21:23)13І знову: «Я надіятимусь на Нього!»,[4] а також: «Ось Я і діти, яких дав мені Бог!»[5]14А оскільки діти є спільниками крові й плоті, Він теж став подібним до них, щоб через Свою смерть знищити силу того, хто має владу смерті, тобто диявола,15і звільнити тих, що все життя були в рабстві через страх смерті.16Бо, безумовно, Він допомагає не ангелам, а нащадкам Авраама.17Саме тому Йому треба було уподібнитись до Своїх братів, щоб бути милосердним і вірним Первосвященником перед Богом та здійснити примирення за гріхи народу.18І оскільки Він Сам страждав, зносячи випробування, то може допомогти й тим, хто також зносить випробування.