1Нагадай їм, щоб вони були покірними начальствам та владі й були слухняними, готовими до всякої доброї справи,2ні на кого не злословили, були не сварливими, а люб’язними, завжди виявляли лагідність до всіх людей.3Адже колись і ми були нерозумними, непокірними, обманутими, поневоленими пожадливостями та різними насолодами, живучи в злобі та заздрості, були огидними та ненавиділи одне одного.4Але коли явилася доброта й любов Бога, нашого Спасителя, до людей,5Він спас нас, але не завдяки вчинкам, які ми зробили в праведності, а згідно з Його милосердям, через омивання відродження[1] та через відновлення Святого Духа,6Якого щедро вилив на нас через Ісуса Христа, нашого Спасителя,7щоби, будучи виправданими Його благодаттю, ми могли стати спадкоємцями, маючи надію вічного життя.8Правдиве це твердження, і я хочу, щоб ти наполягав на цьому, аби ті, що повірили в Бога, посвятили себе добрим вчинкам. Це добре й корисно для людей.9Уникай безглуздих суперечок, родоводів, сварок і диспутів про Закон, адже вони некорисні та марні.10Після першого й другого попередження[2] уникай людину, яка викликає розділення,11бо ти знаєш, що вона зіпсована та грішить, засуджуючи саму себе.
Останні нагадування
12Коли я пошлю до тебе Артема чи Тихика, поспіши прийти до мене в Нікополь, бо там я вирішив перезимувати.13Потурбуйся про законника Зенаса та Аполлоса в їхній дорозі, щоб їм нічого не бракувало.14Нехай і наші вчаться присвячувати себе добрим вчинкам, відповідаючи негайним потребам, щоб не були безплідними.15Усі, хто разом зі мною, вітають тебе. Привітай тих, що люблять нас у вірі. Нехай благодать буде з усіма вами.