1Керівнику хору. На мотив«Смерть сина». Псалом Давидів.2Славитиму Тебе, ГОСПОДИ, від щирого серця, сповіщатиму всі чудеса Твої.3Радітиму й веселитимусь Тобою, співатиму імені Твоєму, Всевишній!4Коли вороги мої відсахнулися назад, то спіткнулися й загинули перед обличчям Твоїм.5Бо Ти підтримав мене на суді у позові моєму проти них; Ти сів на престолі, судив по правді.6Ти звинуватив народи, згубив нечестивих, імена їхні стер навіки із пам’яті.7Руйнування ворога завершене навіки; його міста Ти викорінив, Господи, навіть пам’ять про них згинула.8А ГОСПОДЬ перебуватиме вічно, Він встановив для праведного суду престол Свій.9Він судитиме всесвіт за правдою, вершитиме суд народам справедливо.10І буде ГОСПОДЬ сховищем пригніченому, притулком у часи скорботи.11Надію покладатимуть на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, адже Ти не покинеш тих, хто прагне Тебе, ГОСПОДИ.12Співайте ГОСПОДЕВІ, Що мешкає на Сіоні, звіщайте народам Його звершення.13Бо Він вимагає розплати за кров невинних, пам’ятає про них, не забуває волання пригнічених.14Змилуйся наді мною, ГОСПОДИ, поглянь, як гнітять мене мої ненависники, підніми мене, віддали від воріт смерті,15щоби звіщав я хвалу Тобі у воротах Доньки Сіону,[1] радіючи порятунку Твоєму.16Народи попадали в яму, яку самі ж і викопали, упіймалися їхні ноги в сіть, яку вони ж таємно розставили.17Виявив Себе ГОСПОДЬ, вчинивши суд: нечестивий потрапив у пастку вчинків своїх рук! Гіґайон.[2] Села18Зійдуть нечестиві до царства мертвих – усі народи, що Бога забувають.19Але вбогий не назавжди буде забутий, і надія пригнічених не зникне навіки.20Повстань, ГОСПОДИ! Нехай не перемагає людина! Нехай стануть народи на суд перед обличчям Твоїм!21Наведи жах на них, ГОСПОДИ, нехай пізнають народи, що вони – лише смертні люди. Села22Чому, ГОСПОДИ, Ти стоїш осторонь, ховаєш Себе від нас у часи скорботні?23Нечестивий пихато переслідує пригніченого – нехай сам потрапить у задумані ним каверзи!24Бо хизується нечестивий пристрастями душі своєї і жадібний ганьбить, зневажає ГОСПОДА.25Зухвало нехтує нечестивець тим, щоб ГОСПОДА шукати, немає місця для Бога в жодному його підступному задумі.26Його справи йдуть успішно повсякчас,[3] занадто високі для нього закони справедливості Твоєї, глузує він з усіх супротивників своїх.27Говорить він у серці своєму: «Не похитнуся, ніколи лихо мене не спіткає!»28Його вуста наповнені прокляттям, підступом і пригніченням, під язиком у нього лихо й сваволя.29Залягає він у засідку біля огороджених поселень, у глухих місцевостях вбиває невинного, очі його стежать за вбогим.30Чатує у схованці, немов лев у лігві; чигає, щоб схопити пригніченого; хапає бідаря, тягнучи його у свої сіті.31Понівечений, він згинається й падає, і могутність нечестивця вражає знедолених і нещасних.32Говорить безбожний у своєму серці: «Бог забув, Він сховав обличчя Своє, повік не побачить цього».33Повстань, ГОСПОДИ! Здійми руку Твою, Боже! Не забувай пригнічених!34Чому нехтує Богом нечестивий, говорить у своєму серці, що не відплатиш Ти за зло?35Але ж Ти бачиш! На утиск і гніт Ти уважно дивишся, щоб рукою Своєю покарати винного. Убогий Тобі ввіряється, Ти помічник сироті.36Зламай же плече нечестивому й злому, відплати за його беззаконня так, щоб не знайшлося нічого після нього.37ГОСПОДЬ – Цар на віки вічні, згинуть народи чужі із землі Його.38Бажання бідних Ти чуєш, ГОСПОДИ, підтримуєш їхні серця, схиляєш вухо Своє до їхнього зойку,39щоб здійснити правосуддя для сироти й пригніченого, щоб смертна людина не наводила більше жаху на землі.