1О Боже помсти, ГОСПОДИ, Боже помсти, з’яви Себе!2Піднімися, Судде землі, віддай гордим по заслугам!3Аж доки нечестиві, ГОСПОДИ, доки нечестиві торжествувати будуть?4Вивергають, промовляють вони пиху, нахваляються всі, хто чинить гріх.5Народ Твій, ГОСПОДИ, вони вражають ударами й пригнічують Твій спадок.6Вдову й приходька вбивають, сироту гублять7кажучи: «Не бачить ГОСПОДЬ, і не вникає в це Бог Якова».8Схаменіться, невігласи серед народу! Коли ви станете розумнішими, безумці?9Той, Хто насадив вухо, хіба не почує? Чи Той, Хто око створив, не побачить?10Той, Хто народи карає, хіба не докорить? Той, Хто сам людині дає знання?11ГОСПОДЬ знає думки людини, що вони – марнота.12Блаженний муж, якого Ти наставляєш, ГОСПОДИ, і Законом Твоїм навчаєш його,13щоб заспокоїти його у дні лиха, поки буде викопана яма нечестивому!14Адже не покине ГОСПОДЬ народу Свого й спадку Свого не полишить.15Суд знову стане справедливим, і підуть услід за ним усі, праведні серцем.16Хто стане за мене проти злодіїв? Хто стоятиме за мене проти тих, що чинять гріх?17Якби ГОСПОДЬ не був допомогою моєю, то оселилася б душа моя в країні мовчання.[1]18Коли сказав я: «Хитається нога моя», милість Твоя, ГОСПОДИ, підтримала мене.19Коли тривожні думки множаться в нутрі моєму, Твоя втіха збадьорює мою душу.20Хіба може мати щось спільне з Тобою престол загибелі, що діє всупереч постанові Закону?21Натовпом тиснуть вони на душу праведника, і кров невинну засуджують на страту.22Але ГОСПОДЬ став моєю твердинею, і Бог мій – скеля мого притулку.23Він поверне проти них їхні власні гріхи і їхніми ж злодійствами знищить їх; знищить їх ГОСПОДЬ, Бог наш.