1Керівнику хору, Єдутуну.[1] Псалом Асафів. (Пс 61:1)2Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.3У день скорботи моєї я шукав Володаря; цілу ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.4Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. Села.5Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.6Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.7Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:8Невже навіки покинув нас Володар і більше не буде прихильним?9Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на всі наступні покоління?10Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? Села11Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив дію правиці Своєї щодо нас».[2]12Згадаю я про діяння ГОСПОДА; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.13Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.14Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як наш Бог?15Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.16Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. Села17Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.18Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.19Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.20Шлях Твій пролягав через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.21Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.