1Керівнику хору. На мотив«Лілея». Псалом Давидів.2Врятуй мене, Боже, бо води дійшли аж до шиї!3Я загруз у глибокій трясовині й не маю опори; увійшов у глибокі води, вируючий потік накрив мене.4Я виснажився від крику, моє горло палає. Очі мої вичерпалися від сліз, виглядаючи мого Бога.5Ненависників моїх стало більше, ніж волосся на моїй голові. Численними стали вороги мої, що хочуть знищити мене безпідставно: те, чого я не забирав у них, усе ж мушу повернути.6Боже, ти знаєш мою нерозсудливість, і провина моя не прихована від Тебе.7Нехай же не будуть через мене засоромлені ті, хто на Тебе, Владико, ГОСПОДИ воїнств, покладає надію. Нехай не будуть принижені через мене ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїля!8Адже заради Тебе я несу ганьбу, і безчестя вкрило моє обличчя.9Вигнанцем став я для братів моїх і чужинцем для синів моєї матері;10бо ревність до Дому Твого з’їдає мене, і образи тих, хто ганьбить Тебе, впали на мене.11Коли душа моя плакала постячись, то на ганьбу мені це обернулося.12Коли вдягав на себе лахміття, я став для них приказкою глузливою.13Пересуджують мене ті, хто сидить біля воріт, і наспівують про мене ті, що п’ють міцний напій.14А я молюся до Тебе, ГОСПОДИ, у сприятливий час. Боже, за великою милістю Своєю дай мені відповідь, заради вірності обіцяному Тобою спасінню.15Визволи мене з багнюки – нехай я не загрузну, але врятуюся від ненависників моїх і від водних глибин!16Нехай не накриє мене бурхливий водний потік, і не поглине мене трясовина, і провалля не зімкне наді мною своєї пащі.17Дай мені відповідь, ГОСПОДИ, бо добра милість Твоя; повернися до мене з усією щедрістю милосердя Твого.18Не ховай обличчя Свого від раба Твого, бо тісно мені. Поспіши відповісти мені!19Наблизься до душі моєї, визволи її; відкупи її заради ворогів моїх.20Ти знаєш, наскільки вкритий я ганьбою, соромом і безчестям – перед Тобою всі супротивники мої.21Ганьба розбила моє серце, і я розчавлений. Мав надію уникнути гніту, та не вдається, сподівався на втіху, та не знайшов її.22Але дали мені замість втішної їжі[1] жовч; і під час спраги моєї напоїли мене оцтом.[2] (Мт 27:34; Мт 27:48; Мр 15:36; Лк 23:36; Ів 19:29)23Нехай трапеза їхня стане для них пасткою, а їхній добробут – тенетами.24Нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, а їхні стегна завжди тремтять.25Вилий на них Свій гнів, і лють обличчя Твого нехай впаде на них.26Нехай будуть спустошені поселення їхні; у шатрах їхніх нехай не буде мешканця.27Адже вони переслідують тих, кого Ти вразив, і про муки поранених Тобою розповідають.28Додай же і цей гріх до їхніх гріхів, і нехай не увійдуть вони до праведності Твоєї.29Нехай вони викреслені будуть із книги життя і не будуть записані разом із праведниками.30Я ж пригнічений і сповнений болю – нехай Твій порятунок, Боже, підніме мене!31Я прославлю ім’я Бога піснею і величатиму Його подякою.32Це буде приємніше ГОСПОДЕВІ, ніж віл, ніж молодий бичок із рогами й роздвоєними копитами.[3]33Побачать пригнічені й зрадіють – ви, що Бога шукаєте, нехай серця ваші оживуть!34Бо прислухається до бідних ГОСПОДЬ і в’язнів Своїх не цурається.35Нехай прославляють Його небеса і земля, моря і все, що роїться в них,36бо врятує Бог Сіон і збудує міста Юди. І поселяться там, і вспадкують їх,37нащадки рабів Його вспадкують їх, і ті, хто любить ім’я Його, мешкатимуть у них.